Тетерук жовтобровий

Тетерук жовтобровий (лат. Dendragapus obscurus) належить до родини Фазанові (Phasianidae). Цей птах відіграє важливу роль в екосистемі Північної Америки, будучи кормом для багатьох хижаків і розповсюджувачем насіння багатьох видів чагарників. Він також ефективно стримує зростання популяції прямокрилих комах (Orthoptera) і вважається цінною пернатою дичиною.

М'ясо жовтобрового тетерука їстівне і є вишуканим делікатесом, проте його приготування вимагає певних кулінарних навичок.

Недостатня термічна обробка може привести до зараження нематодами (Nematoda) і плоскими черв'яками (Plathelminthes). Пернаті є переносниками апікомплексних паразитів (Sporozoa) і саркомастигофорів (Sarcomastigophora), що паразитують на багатьох видах теплокровних тварин.

Вид вперше описав у 1823 році американський зоолог Томас Сей.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться на північноамериканському континенті. Він простягається від північного заходу Канади до Нью-Мексико, Каліфорнії, Колорадо та Аризони.

Найчисленніші популяції мешкають в західній частині Північної Америки в Скелястих горах і на території Дакоти, Вайомінгу і Небраски. Площа цього регіону перевищує 2,1 млн квадратних кілометрів.

Жовтоброві тетеруки населяють переважно хвойні ліси та змішані рідколісся. Вони полюбляють ділянки, де ростуть псевдоцуги (Pseudotsuga), ялини (Picea), сосни жовті (Pinus ponderosa) і скручені (Pinus contorta).

Влітку пернаті мігрують на субальпійські луки й низини, де ростуть дуби, осики, ягідні чагарники та черемха. Їх приваблюють зарості чорниці, чорноплідної горобини або аґрусу. Зиму вони проводять в горах на висотах до 3600 м над рівнем моря, де розташована межа лісу.

Відомо 4 підвиди. Номінативний підвид поширений в США від Вайомінґу до Нью-Мексико й Аризони.

Поведінка

Жовтоброві тетеруки ведуть активний денний спосіб життя. Влітку вони живуть невеликими сімейними групами, які зазвичай складаються з 6-7 птахів, а взимку збираються в зграї з 15-20 і більше особин. Великі зграї утворюються в несприятливий час, коли корму стає мало.

Пернаті навесні спускаються з гір в низини, а пізно восени повертаються в гори. Міграційні маршрути не змінюються протягом багатьох років і зазвичай відбуваються на невеликих відстанях. Лише у виняткових випадках птиці долають дистанції до 30-45 км.

Вони спілкуються один з одним за допомогою звукових сигналів, що являють собою серії щебетання та писків. Вони дуже важкі для сприйняття людським вухом, тому їх нелегко виділити на тлі співу інших лісових птахів. Найчастіше такі звуки використовуються для спілкування самки зі своїм потомством або для попередження родичів про наближення хижаків.

Якщо пташенята відстали від матері, то вона сокоче на зразок звичайної домашньої курки. У шлюбний період самці привертають увагу самок гучним улюлюканням і плесканням крил. Такі самі сигнали вони використовують під час захисту своєї території.

У разі небезпеки жовтобровий тетерук завмирає на місці, покладаючись на своє камуфляжне забарвлення, або намагається відлетіти на безпечну відстань. Літун він не дуже добрий, тому в повітрі часто стає легкою здобиччю пернатих хижаків. Найбільшим небезпечними для нього є беркути (Aquila chrysaetos) і білоголові орлани (Haliaeetus leucocephalus).

На землі його підстерігають койоти (Canis latrans), канадські рисі (Lynx canadensis), ведмеді грізлі, барибали (Ursus americanus), лисиці (Vulpes), американські борсуки (Taxidea taxus) і пуми (Puma concolor).

Харчування

Раціон залежить від пори року. Взимку жовтоброві тетеруки харчуються головним чином насінням, яке дістають з шишок хвойних дерев. Явна перевага надається насінню сосни білокорої (Pinus albicaulis), що багате на білки та жири й допомагає птахам компенсувати втрату енергії в холодні місяці.

Влітку в повсякденному меню переважають стиглі ягоди, фрукти та різні комахи.

Для подрібнення з'їденого корму й поліпшення травлення пернаті заковтують дрібний гравій. Він знаходиться в зобі (м'язовому органі, розташованому біля основи шиї). Потім з зоба достатньо подрібнена для перетравлення їжа потрапляє в шлунок і кишечник, де поживні речовини всмоктуються організмом.

Розмноження

Статева зрілість у жовтобрових тетеруків настає в однорічному віці. Шлюбний період на більшій частині ареалу починається наприкінці березня й триває до середини липня. Під час токування самці захоплюють токовища і захищають їх від конкурентів. Для цього вони розкривають віялом хвостове оперення та енергійно ляскають крилами.

Самці можуть збиратися в якомусь певному місці або шукати самок самостійно. Вони продовжують токувати до середини літа, намагаючись привабити самок, які втратили кладку і бажають спаруватися знову.

Після запліднення самки знаходять повалене дерево або густі чагарники, де будують гніздо. Як будівельні матеріали використовуються невеликі гілочки й трава.

У кладці, як правило, буває в середньому від 7 до 9, максимум 24 яйця. Вони забарвлені в кремовий колір з коричневими цятками.

Інкубація триває від 18 до 21 дня. Пташенята починають вилуплюються наприкінці травня та на початку червня. Вони з'являються на світ добре розвиненими та покритими пухом. Вже на наступний день вони слідують за своєю матір'ю в пошуках їжі.

Самці у вихованні потомства участі не приймають.

Перші 10 днів пташенята харчуються виключно комахами та їх личинками. У наступні 2 тижні вони поступово віддаляються від матері та починають їсти їжу рослинного походження.

Мати продовжує здаля пильно спостерігати за своїми пташенятами, вона готова в будь-яку хвилину кинутися на їх захист.

До осені вони розлучаються з матір'ю та починають групуватися з іншими дорослими птахами.

Опис

Жовтобровий тетерук в Північній Америці поступається своїми розмірами лише шавлієвому тетеруку (Centrocercus urophasianus). Довжина тіла статевозрілих особин складає від 38 до 60 см. Розмах крил 61-71 см. Вага 910-1360 г.

Самці більші та важчі за самок. Здалеку їх зовні досить важко відрізнити один від одного.

Поблизу відмінності помітніші. У самців переважає яскраво-сірий основний фон забарвлення, а у самок він сірувато-коричневий. У обох статей в оперенні присутня домішка білого кольору та є віялоподібний хвіст з сірою смугою, що йде уздовж кінчика стернового пір'я.

Вона найбільш чітко проявляється у самців в сезон розмноження. Повіки навесні стають жовтувато-помаранчевими у півнів і тьмяно-жовтими у курок.

У самців є шийні мішечки, розташовані з двох сторін біля основи шиї, які можуть бути наповнені повітрям і покриті білим пір'ям під час шлюбного ритуалу. У самок вони відсутні.

Тривалість життя жовтобрового тетерука в дикій природі досягає 10-12 років.