Гавіал

Гавіал (лат. Gavialis gangeticus) належить до родини Гавіалові (Gavialidae). Він є одним з найбільших крокодилів і лише трохи поступається розмірами гребенястому крокодилу (Crocodylus porosus). У минулому водилися самці, довжина яких перевищувала 6 м.

Після різкого зниження популяції в другій половині XX століття такі гіганти вже не зустрічаються, а їх довжина рідко досягає 5 м.

Міжнародним Союзом Охорони Природи гавіалам присвоєно охоронний статус виду, що перебуває на межі повного зникнення (CR, Critically Endangered). Загальна чисельність популяції оцінюється в межах 1400-1700 дорослих особин.

В індуїзмі ця рептилія вважається священною твариною. Незважаючи на свої велетенські розміри, вона не представляє небезпеки для людини. Її паща, що знаходиться у вузькій і довгій морді, пристосована виключно для лову риби й фізично не може завдати серйозних каліцтв.

Вид вперше описав у 1789 році німецький натураліст Йоганн Фрідріх Гмелін.

Розповсюдження

Початковий ареал проживання займав більшу частину півострова Індостан. На сьогодні гавіали збереглися тільки на невеликих ізольованих територіях на півночі Індії, в Непалі та Пакистані. Раніше вони також зустрічалися в Бутані, М'янмі та Бангладеш.

Плазуни мешкають в річках Ганг, Брахмапутра, Маханаді та Чамбал, правій притоці Джамни. У Непалі вони живуть у водах річки Східна Рапті, що протікає в долині Читван.

Рептилії населяють переважно прісноводні річки з великими піщаними берегами й швидкою течією. Свій перший рік життя молодняк проводить головним чином в заплавах з густою прибережною рослинністю.

Найчастіше гавіали збираються на глибоких закрутах річок, розташованих поблизу мілин, де вони приймають сонячні ванни та будують свої гнізда. Нерідко такі місця знаходяться недалеко від людських поселень і оброблюваних земель сільськогосподарського призначення.

Поведінка

Гавіал веде денний поодинокий спосіб життя або утворює сімейні групи, що складаються з одного самця та 2-3 самок. У ранкові години він дуже млявий, тому проводить багато часу, гріючись на сонці перед полюванням.

Особливо тривалими сонячні ванни стають в прохолодну пору року. Вони завжди відбуваються дуже близько до води.

Під час прийняття сонячної ванни рептилія періодично «позіхає», щоб позбутися зайвого тепла. Такі «позіхи» відбуваються з інтервалом від 10 до 25 хвилин, при цьому голова нахилена під кутом близько 20°. У спекотні дні та опівдні крокодил повністю занурюється у воду, залишаючи над її поверхнею лише одну голову.

У нього погано розвинені кінцівки, що не можуть підтримувати тіло на суші. По землі він змушений пересуватися майже поповзом лежачи на животі. Однак у водному середовищі він стає спритним і швидким плавцем.

Між пальцями його ніг добре помітні плавальні перетинки. Потужний хвіст служить рушієм і органом управління.

При зануренні у воду гавіал прикриває очі прозорою мигальною перетинкою. Він вловлює на слух низькі частоти, а при пірнанні щільно закриває слуховий прохід.

Між собою ці крокодили спілкуються за допомогою вібрацій тіла у водному середовищі, реву, бурчання та дзижчання, що видаються в сезон розмноження. Як резонатор використовується горбкувате потовщення, що знаходиться на кінчику морди й частково прикриває ніздрі.

У дорослих особин немає ворогів крім людини. Яйця гавіалів поїдають щури (Rattus), мангусти (Herpestes), варани (Varanus), дикі свині (Sus) і шакали звичайні (Canis aureus).

Харчування

Раціон складається переважно з риби. Іноді з'їдаються водоплавні птахи та дрібні ссавці, які опинилися у воді. Так само гавіал годується амфібіями та невеликими рептиліями, наприклад, трикігтевими черепахами (Trionychidae). Молодь харчується безхребетною живністю, жабами та дрібною рибою.

Полювання ведеться, як правило, із засідки. Хижаки можуть годинами нерухомо залишатися на одному і тому ж місці до тих пір, поки потенційна жертва не виявиться в межах досяжності. Вони хапають її одним швидким рухом голови з широко розкритою пащею.

Час від часу крокодили заковтують дрібні камінчики, які накопичуються в шлунку і розчавлюють проковтнуту цілком здобич.

Шлунок складається з двох відсіків. Перший відсік вистелений роговими пластинками. Саме в ньому знаходяться камені. Після подрібнення їжа потрапляє до другого відсіку, де вона перетравлюється під впливом травних соків.

Після вдалого полювання тварина може декілька днів залишатися без їжі, переварюючи з'їдений корм.

Розмноження

Статева зрілість настає у самок у віці близько 8 років, коли довжина їхнього тіла досягає 300 см. Самці стають статевозрілими у 14-15 років, коли виростають до 400 см.

Шлюбні ігри у гавіалів починаються в листопаді, а закінчується в грудні на початку сухого сезону.

Самці стають дуже територіальними в цей період, тому вкрай агресивно захищають свої домашні ділянки. Між ними нерідко виникають запеклі бійки, що призводять до серйозних каліцтв дуелянтів.

Самець, що визнав свою поразку, високо піднімає голову й демонструє противнику незахищену шию. Потім, не спокушаючи долю, швидко тікає з поля бою.

Для залучення самок самець опускає свій наріст біля ніздрів і пускає через них бульбашки. Одночасно він дзижчить, бурчить і періодично тремтить всім тілом.

Спарювання відбуваються під водою й тривають від 20 до 30 хвилин. Самець злучається з усіма самками свого гарему, але не виявляє інтересу до захисту майбутнього потомства.

Запліднені самки відкладають вночі яйця розміром близько 86 x 55 мм в період з березня по травень. Вони самостійно задніми лапами виривають невеликі ямки глибиною близько 45 см в піщаному ґрунті недалеко від водойми.

Кількість яєць в кладці залежить від віку, статусу та вгодованості самки. Молоді самки відкладають від 15 до 30 яєць, а старші від 40 до 70 штук вагою від 120 до 150 г. Зверху кладка присипається піском і опалим листям.

Завдяки процесам гниття в гнізді створюється необхідний для інкубації мікроклімат, що захищає ембріони від несприятливого впливу навколишнього середовища.

Ембріони гинуть, якщо температура падає нижче ніж 27°C або підвищується понад 34°C.

При температурі близько 30°C інкубація триває від 60 до 80 діб. Весь цей час самка знаходиться поблизу від кладки, захищає її від хижаків і стежить за тим, щоб вона не охолола і не перегрілася. За потреби мати приносить воду в пащі та поливає гніздо для підтримування оптимальної вологості.

Стать майбутніх крокодилів залежить від температури навколишнього середовища в перші тижні інкубації. Тепла погода сприяє появі на світ самців, а прохолодна стимулює розвиток самок.

Перед вилуплення юні гавіали починають жалібно пищати. Мати розгрібає гніздо і допомагає їм звільнитися від яєчної шкаралупи. До води вони добираються самі під пильним наглядом матусі.

Протягом 4-5 тижнів малюки залишаються під її опікою, а потім переходять до самостійного існування, сховавшись в прибережній рослинності. Їх довжина на момент появи на світ становить 35-38 см, а вага 80-130 г.

У перші місяці життя у гавіалів короткі мордочки. Вони забарвлені в оливковий або бурий колір і покриті безліччю темних цяток.

Їх раціон спочатку складається виключно з водних комах та їх личинок. Поступово до нього починають входити равлики, дрібні жаби та рибки.

Під час переходу на рибну дієту паща збільшується в розмірах і набуває характерної для виду витягнутої форми. Наявні на тулубі та хвості темні смуги зникають з віком.

Опис

Довжина тіла статевозрілих особин складає 3-4,5 м. Вага 160-190 кг. Самки менші, легші та стрункіші за самців.

Основний фон забарвлення варіюється від сіруватого і світло-коричневого до оливково-сірого кольору. Черевна сторона білувата або жовто-біла. Зрідка зустрічаються особини з майже чорним або білим забарвленням.

Верхня частина тулуба і хвоста захищена міцною гладкою лускою та роговими пластинками. З боків лусочки дрібніші та мають більш округлу форму. На спині вони майже прямокутні. Черевна сторона не луската.

Морда подовжена, вузька і найдовша серед усіх крокодилів. Майже однакові зуби на верхній і нижній щелепі добре видно навіть при закритій пащі. Вони загострені та спрямовані злегка назад. У пащі є від 106 до 110 зубів.

Круглі очі знаходяться на самій верхівці та спрямовані в різні боки. Зіниці розташовані по вертикалі й звужуються на світлі. За сітківкою ока розташований чутливий шар (tapetum lucidum), що здатен відбивати місячне світло і дозволяє бачити вночі.

Тривалість життя гавіалів в дикій природі імовірно може досягати 50-100 років. У Лондонському зоопарку один з них дожив до 29 років.