Деревний чорний варан

Деревний чорний варан (лат. Varanus beccari) відноситься до родини Варанові (Varanidae). Це один з небагатьох варанів, який пристосувався жити на деревах. Його хвіст перетворився в надійний хапальний орган, що дозволяє чіпко хапатися за гілки та утримуватися від падіння на землю.

З його допомогою ящірка навчилася жваво пересуватися в верхніх ярусах лісу.

До 1991 року тварина вважалося підвидом зеленого варана (Varanus prasinus). Обидва види населяють схожі біотопи та мають ідентичні звички. Різницю між ними вдалося встановити за допомогою генетичних досліджень, проведених німецьким герпетологом Томасом Циглером у 2007 році.

Чорний варан є ендеміком архіпелагу Ару, який розташований в Арафурському морі та входить до складу Індонезії.

Його вперше виявив у 1872 році італійський натураліст Одоардо Беккарі під час наукової експедиції в Нову Гвінею. Опис нового виду зробив пару років потому маркіз Джакомо Доріа.

Поведінка

Рептилії селяться в тропічних дощових і мангрових лісах на островах Вокам, Коброор, Майкоор і Транган. Вони зустрічаються тільки в низинах, уникаючи гористій місцевості. Ящірки живуть в кронах дерев, на землю спускаються тільки для того, щоб відкласти яйця.

Деревні чорні варани виявляють активність у світлий час доби.

Майже весь день вони зайняті пошуком їжі. Вранці після пробудження вони вибираються на освітлене сонцем місце і приймають сонячні ванни, щоб нагрітися й привести в норму метаболізм. Самостійно регулювати температуру тіла вони не вміють.

Плазуни швидко бігають, тому при появі хижаків намагаються врятуватися втечею. До активного опору вони переходять тільки тоді, коли відрізані всі шляхи до відступу. Розлючена рептилія кусається, дряпається та випорожнюється. У потривоженому стані вона надувається та видає на видиху шиплячі звуки.

У чорних варанів дуже добре розвинений зір. Вони мають також відмінний слух. На полюванні вони додатково визначають місце розташування жертви за допомогою органу нюху, який у них знаходиться на кінчику роздвоєного язика.

Головними природними ворогами є змії та завезені на острови лисиці. Вони знищують в основному молодь і яйця, відкладені самками.

Харчування

Основу раціону складають різні прямокрилі комахи та жуки. Чорні варани також поїдають равликів і скорпіонів. При нагоді вони розоряють пташині гнізда і ласують пташенятами.

Незначною мірою повсякденне меню доповнюється дрібними зміями, ящірками та гризунами. Їжа добувається виключно на деревах. Рептилії, що мешкають в мангрових заростях, регулярно годуються крабами.

При нагоді вони вбивають ссавців вагою до 40 г укусом в потилицю. Потім вони роздирають жертву кігтями й заковтують з голови.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці від 2 до 3 років. Шлюбний період зазвичай проходить в сезон дощів. Самці стають агресивними й влаштовують запеклі бійки за право продовжити рід.

Запліднені самки приблизно через місяць після спарювання відкладають яйця в невеликі ямки у вологому ґрунті.

У кладці буває від 5 до 20 довгастих яєць розміром 60х20 мм. Після її відкладання самка втрачає інтерес до долі свого потомства і повертається на дерево.

Залежно від температури навколишнього середовища інкубація триває 180-210 днів. Юні ящірки вилуплюються з довжиною тіла 20-25 см і вагою 10-15 г. Вони намагаються якомога швидше сховатися в густій ​​кроні, де їм не загрожує напад наземних хижаків.

Перший час малюки харчуються комахами та їх личинками. З віком вони поступово переходять на більшу здобич.

Місцеве населення полює на деревних варанів. Їх м'ясо їстівне і вживається в їжу корінними остров'янами.

Утримання чорного варана в неволі

Для одної дорослої тварини необхідний високий тераріум з кришкою та мінімальним об’ємом 120х60х120 см. У кришці повинні бути невеликі отвори для вентиляції.

Після покупки вихованця бажано пройти обстеження у ветеринара.

У неволі представники цього виду розмножуються вкрай рідко, а спіймані в дикій природі особини, як правило, страждають від численних паразитів.

У тераріумі встановлюються корчі та гілки для лазіння. У чорних варанів гострі кігті, тому живі рослини доведеться часто міняти. На дно викладають шар кокосового субстрату, хвойної мульчі або мох сфагнум.

Рекомендується підтримувати вологість в діапазоні 60-90%. Стінки тераріуму обприскують теплою водою двічі на добу вранці та ввечері. Вдень температура підтримується в межах 26°-28°С, а на ніч знижується до 24°С. Обов'язково має бути місце для обігріву, де повітря прогрівається до 35°-40°С.

Поїлки та укриття встановлюються у верхній частині тераріуму.

Тривалість світлового дня близько 12 години. Раз на тиждень слід вмикати ультрафіолетове освітлення.

Домашньому улюбленцю можна згодовувати будь-яких комах, черв'яків, новонароджених мишенят і одноденних курчат. У корм слід додавати вітаміни й вітамінно-мінеральні добавки для рептилій.

Опис

Довжина дорослих ящірок 85-95 см, на хвіст доводиться до 60 см. Самки дрібніші та легші за самців. У самок хвіст має круглу форму, а у самців він злегка приплюснутий.

Забарвлення чорне, без будь-якого малюнка. Молодь забарвлена ​​більш контрастно, зазвичай з легким зеленуватим відтінком. До кінця першого року він зникає. Голова довга і вузька, шийний перехват виражений слабо. Ніздрі знаходяться в передній частині морди, приблизно посередині між очима і кінчиком рила.

Голова покрита великими лусочками. На череві луска дрібна.

Потужні щелепи здатні роздавлювати будь мисливський трофей. Кінцівки закінчуються лапами з гнучкими й довгими пальцями. Вони озброєні міцними гострими кігтями.

Тривалість життя деревного чорного варана 10-14 років.