Ґракл звичайний

Ґракл звичайний, або ґракл пурпуровошиїй (лат. Quiscalus quiscula) належить до родини Трупіалові (Icteridae) із ряду Горобцеподібних (Passeriformes). Це один з найпоширеніших птахів в Північній Америці. Чисельність його популяції оцінюється в межах від 95 до 105 млн дорослих особин.

У ряді штатів США він вважається злісним сільськогосподарським шкідником, що активно знищує врожай зернових культур і фруктів в період сезонних міграцій.

Восени пернаті збираються у величезні зграї. Кілька тисяч птахів одночасно з'являються на полях, плюндруючи в лічені години невеликі фермерські господарства. Особливо їм подобаються зерна кукурудзи, які вже дозрівають.

Звичайні ґракли можуть становити небезпеку для здоров'я людини. В їх гніздах часто розвивається патогенна мікрофлора, зокрема грибок Histoplasma capsulatum. Його спори призводять до гістоплазмозу, інфекційного захворювання, яке викликає пошкодження легень, загальну інтоксикацію організму та підвищення температури тіла до 40°-41°С.

У осіб, які захворіли на цю недугу, спостерігаються сильні головні болі, лихоманка, виразки та висип на слизовій оболонці та шкірі. У багатьох відбувається збільшення печінки, лімфатичних вузлів, ураження шлунково-кишкового тракту й часткова втрата зору.

Інкубаційний період триває близько 20 днів. Інфекція не передається від людини до людини. Зараження відбувається головним чином при вдиханні спор грибка.

Вид вперше описав у 1758 році шведський зоолог Карл Лінней.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Північній Америці. Його західна межа проходить біля підніжжя Скелястих гір, а північна через південні провінції Канади.

Більшість гніздівель звичайних ґраклів розташовані в східних і центральних штатах США. Птахи, що гніздяться в помірному поясі, як правило, ведуть осілий спосіб життя. Ті, що гніздяться в Канаді, відлітають восени на південь до Флориди, Каліфорнії та Мексики.

Пернаті найчастіше селяться на напіввідкритих просторах, околицях хвойних лісів і болотистих місцевостях. Вони не бояться близької присутності людини, тому останнім часом нерідко в'ють гнізда біля його житла.

Існують 3 підвиди. Номінативний підвид поширений на південному сході ареалу.

Підвид Quiscalus quiscula stonei зустрічається в східно-центральній частині США, а Quiscalus quiscula versicolor в центральних штатах США, південно-центральній і південно-східній частині Канади.

Поведінка

Звичайні ґракли – дуже товариські птиці. Навіть в сезон розмноження особини, яким не пощастило створити подружню пару, збираються для спільної ночівлі. Нерідко на одному дереві ночують декілька сотень неодружених птахів.

Вони можуть збиратися в спільні зграї зі звичайними шпаками (Sturnus vulgaris), еполетниками червоноплечими (Agelaius phoeniceus) і вашерами буроголовими (Molothrus ater). Це не заважає їм в разі конфліктів поводитися агресивно стосовно інших видів пернатих.

Ґракли пурпуровошиї наносять противнику болючі укуси, клюють і дряпають його кігтями. Вони здатні вбивати та поїдати дрібних співочих птахів. Захищаючи своє гніздо, подружня пара здатна прогнати спільними зусиллями дрібного хижака. Випробувати на собі їх гнів можуть і люди, що проходять мимо або вирішили занадто близько підійти до їх виводку.

Ґракли звичайні здатні здійснювати тривалі сезонні міграції. Під час перельотів вони орієнтуються по геомагнітному полю Землі.

Представники цього виду спілкуються за допомогою звукових сигналів. Самці в шлюбний період співають частіше за самок. Їх спів звучить грубувато та чимось нагадує скрип іржавих воріт. У кожного співака є свої індивідуальні особливості вокалу, які грають роль своєрідної ідентифікації особистості.

Пернаті вміють наслідувати чужим голосам, в тому числі людини. Однак в цій справі вони сильно поступаються пересмішникам (Mimidae).

Дорослі птахи рідко стають жертвами хижаків. Молодь і пташенята піддаються нападам болотних сов (Asio flammeus), східно-американських бурундуків (Tamias striatus), канюків неоарктичних (Buteo jamaicensis), польових лунів (Circus cyaneus), чорних (Sciurus niger) і каролінських білок (Sciurus carolinensis). Досить часто їх гнізда розоряють здичавілі домашні кішки.

Харчування

У сезон розмноження в раціоні переважають комахи та різні безхребетні. Крім них з'їдаються дрібні риби, раки, жаби, саламандри й гризуни. Будучи спритними мисливцями, ґракли пурпуровошиї вміють ловити невеликих кажанів прямо в повітрі.

Восени в їх меню входять насіння рослин і фрукти. Особливу пристрасть вони мають до кукурудзи та жолудів.

Птахи нерідко слідують за комбайнами й тракторами, полюючи на сполохану живність. Вони можуть виколупувати дзьобами з ґрунту дощових черв'яків або відбирати їх в інших пернатих. Часто вони шукають їжу на деревах і чагарниках.

За нестачі кормів ґракл звичайний не відмовляється від мертвечини. У населених пунктах він охоче відвідує звалища, де є харчові відходи.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці 2-3 років. На більшій частині ареалу шлюбний період починається в березні та квітні. Тільки в його північних районах птахи приступають до гніздування в травні.

Формування подружніх пар відбувається під час шлюбних польотів великими зграями.

Навколо однієї самки летять кілька самців. Вона вибирає одного з них, після чого разом зі своїм обранцем залишає зграю. Вона летить попереду, а новоспечений чоловік приголомшує околиці радісними криками.

Самка сама вибирає місце для майбутнього гнізда. Самець невідлучно знаходиться поруч зі своєю дружиною і буквально слід за нею по п'ятах. Так він намагається вберегти свою другу половину від позашлюбних статевих зв'язків. Після початку інкубації його уважність до неї поступово слабшає.

Іноді до подружньої пари приєднується добровільний помічник, який ще не досяг статевої зрілості. Він допомагає вигодовувати пташенят, що вилупилися.

Найчастіше самки будують гнізда на розвилках гілок хвойних деревах. Іноді вони використовують кинуті дупла дятлів або зарості рогозу (Typha). Деякі особини гніздяться в шпаківнях і під дахами нежитлових будівель.

Як будівельні матеріали використовуються листя та стебла рослин. Нерідко в хід йдуть уривки тканин, мотузок, волосіні, пір'я, шерсть і навіть гній. Чаша гнізда зсередини покрита брудом, дрібними травами та довгим волоссям тварин.

Звичайні ґракли спаровуються незабаром після завершення будівництва гнізда. Самка відкладає від 3 до 7 яєць. Вони мають гладку текстуру. Забарвлення яєць варіюється від світло-блакитного до сірого, темно-коричневого або майже білого кольору. На деяких з них присутні червонувато-коричневі цяточки.

Інкубація триває 12-14 діб. За цей період близько половини самців не витримують пов'язаного з батьківством нервового напруження та залишають самку. Решта батьків навпаки вирізняються вродженими батьківськими інстинктами та беруть посильну участь у вихованні своїх нащадків.

Пташенята вилуплюються сліпими, голими й безпорадними. Серед них існує явна конкуренція, тому більше корму дістається найсильнішим малюкам. Їх слабкі побратими гинуть від голоду або виштовхуються з гнізда.

Пташенят годують обоє батьків, але самки приносять їм корм значно частіше. Самці більше полюбляють просто спостерігати за їх розвитком і годуванням.

Пташенята залишають гніздо через 12-15 днів після своєї появи на світ, але залишаються поблизу нього ще 1-2 доби. Потім вони стають на крило, продовжуючи випрошувати корм у батьків ще близько двох тижнів.

На півдні ареалу звичайні ґракли встигають за сезон вивести потомство двічі.

Опис

Довжина тіла статевозрілих особин 27-34 см. Розмах крил 35-45 см. Вага 80-140 г. Самки дрібніші та легші за самців і мають більш короткі хвости. У забарвленні присутній невеликий статевий диморфізм.

У самців оперення забарвлене в чорний або синьо-чорний колір. В області голови та горла воно переливається блакитним, синьо-зеленим або пурпуровим відтінком в залежності від підвиду. Довгий хвіст має клиноподібну форму.

У самок оперення менш контрастне й позбавлене характерного блиску.

Чорнуватий дзьоб міцний, гострий і звужується до кінчика. Кінцівки майже чорні. Зіниці круглі й темно-коричневі. Райдужна оболонка очей жовтого кольору.

Молодь схожа на дорослих птахів, але має карі очі та оперення.

Тривалість життя ґраклів звичайних в неволі досягає 15-20 років. У дикій природі вони зазвичай доживають тільки до 6-8 років.