Росомаха

Росомаха (лат. Gulo gulo) належить до родини Мустелові (Mustelidae) і є одним з найбільших її представників. Своїми розмірами вона поступається тільки гігантським видрам (Pteronura brasiliensis) і каланам (Enhydra lutris). Через незвичну зовнішність її раніше вважали близькою родичкою ведмедів або собак.

Тварина має неймовірну спритність, витривалість і силу. Вона може довго переслідувати намічену здобич і вбити жертву, яка загрузла в снігу і важить у 5 разів більше від неї самої.

У дикій природі росомахи славляться своєю агресивністю та відвагою. З метою самозахисту дорослі особини можуть накинутися на бурого ведмедя (Ursus arctos) і навіть деколи обернути його на втечу. Потрапивши до людей в юному віці, дитинчата швидко звикають до свого господаря, втрачають свій лютий характер і стають практично ручними.

Наукова назва походить від Гулона або Гуло, міфічної істоти зі скандинавської міфології, яка вирізнялась неймовірною ненажерливістю. Вона нібито існувало в Скандинавії та вражала вікінгів своїм непомірним апетитом.

Гулон наїдався до такої міри, що не міг позбутися неперетравленої їжі природним шляхом. З цієї причини йому доводилося протискуватися через розвилку дерев своїм розпухлим животом і зі сльозами на очах видавлювати фекалії назовні. Отримавши полегшення, він знову брався до бенкету.

Слово росомаха походить від фінського виразу rasva-maha. Дослівно він перекладається як «товсте черево».

Вид вперше описав у 1758 році шведський зоолог Карл Лінней.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в бореальній зоні північної півкулі. Росомахи живуть в Сибіру та на Скандинавському півострові до 50° північної широти.

У Новому Світі вони поширені на Алясці й на півночі Канади, а також в гірських районах уздовж Тихоокеанського узбережжя до Сьєрра-Невади в західному поясі Кордильєр. Південна межа ареалу проходить в східній частині Каліфорнії.

Раніше росомахи були поширені в більш південних районах Північної Америки та Європи, але їх популяції були винищені після появи вогнепальної зброї та масової вирубки лісів. До кінця XIX століття їх ареал в США простягався на південь до штатів Колорадо, Індіана і Пенсильванія, а в Європі до Прибалтики, Польщі, Білорусі та північного заходу України.

Тварини населяють альпійські ліси, тундру, тайгу, відкриті луки та перехідні зони на кордоні лісів. Вони полюбляють селитися в важкодоступних для людини місцях і малозаселених місцевостях з холодним кліматом. У горах вони спостерігаються на висотах до 2200 м над рівнем моря.

Існують 3 підвиди. Номінативний підвид живе в Євразії. Підвид Gulo gulo luscus поширений на території Канади та США (Аляска, Вашингтон, Орегон, Монтана, Айдахо, Вайомінг і Каліфорнія). Підвид Gulo gulo vancouverensis є ендеміком острова Ванкувер, розташованого біля західного узбережжя Канади в провінції Британська Колумбія.

Північноамериканські популяції імовірно походять від одного спільного пращура, який перебрався в Північну Америку через Берингову протоку з Азії під час останнього льодовикового періоду.

Загальна площа займаного ареалу перевищує 250 тисяч квадратних кілометрів.

Поведінка

Росомахи ведуть поодинокий спосіб життя, збираючись разом тільки для спарювання. Вони дуже територіальні, тому не терплять близької присутності особин однієї з ними статі.

У кожної дорослої тварини є власна домашня ділянка. ЇЇ площа в залежності від наявності кормових ресурсів у самців становить 600-1000 кв. км, а у самок 50-350 кв. км. Межі мисливських володінь і тайники з їжею обприскуються секретом ароматичних залоз.

Росомахи активні головним чином вночі, але можуть виявляти активність у світлий час доби. На півночі ареалу в районах з тривалими полярними днями та ночами вони мають тригодинні або чотиригодинні періоди сну і неспання.

Кучугури та снігопади не є перешкодою для полювання, тому хижаки полюють цілий рік в будь-яку погоду.

Тварина добре плаває та вельми спритно лазить по деревах, але зазвичай пересувається по землі стрибкоподібним галопом. Вона здатна без відпочинку пробігати до 15 км зі швидкістю 10-14 км/год, а на коротких дистанціях розвивати швидкість до 48 км/ од. За добу їй вдається долати відстані до 45-55 км.

Широкі стопи дозволяють здійснювати тривалі переходи по глибокому снігу та болотистій місцевості.

Росомахи дуже люблять робити розбійницькі набіги на мисливські займанщини та поглинати наявні там продовольчі запаси, тому мають погану репутацію серед мисливців. Вони можуть зі своїх парних анальних залоз прицільно вистрілити в перехожого невдаху бридко смердючою рідиною з відстані до 3 м.

У представників цього виду немає постійних притулків. Для короткочасного відпочинку вони використовують ущелини в скелях, швидко викопують лігво в заметах або ховаються під корінням дерев. За потреби звір здатен вирити для себе нору самостійно.

У росомахи відмінно розвинений нюх, гострий слух, але поганий зір. Вона рідко видає звукові сигнали. У роздратованому стані вона неголосно гарчить або бурчить.

У дорослих особин немає природних ворогів. Молоді та недосвідчені тварини піддаються нападам вовків (Canis lupus), гірських левів (Puma concolor), барибалів (Ursus americanus) і бурих ведмедів. Маленькі дитинчата нерідко стають жертвами беркутів (Aquila chrysaetos).

Харчування

Росомаха не вирізняється особливою вередливістю у виборі корму. Вона поїдає все, що їй вдається добути – від дрібних пташиних яєць до великих копитних ссавців. Її жертвами стають північні олені (Rangifer tarandus), козулі, товсторогі барани (Ovis canadensis), марали (Cervus elaphus) і лосі (Alces). Як правило, хижачка полює на них взимку, коли через товстий шар снігу вони втрачають свою маневреність і не можуть чинити опір.

Велику здобич вона вбиває, завдаючи укуси в передню та задню частину шиї, перекушуючи шийні сухожилля та роздавлюючи міцними зубами трахею.

Раціон змінюється в залежності від сезону, кліматичних умов і місця проживання.

Росомахи також спеціалізуються на поїданні трупів тварин, убитих іншими хижаками. Завдяки своєму нюху вони здатні відчути запах мертвечини на великій відстані. Вони охоче годуються тушами мертвих китів, моржів і тюленів, викинутих морськими хвилями на берег.

Найчастіше їх здобиччю стають зайці, кролики, ховрахи, бабаки та лемінги. Кількість їжі, доступної самкам, має ключове значення для чисельності популяції.

Подібно іншим куницям, росомахи по можливості вбивають більше здобичі, ніж можуть самі з'їсти або приховати. Відомо, що вони загризають у великій кількості оленів, що утримуються в загонах і не можуть втекти.

Влітку і восени в повсякденному меню з'являються ягоди та фрукти.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 2 років. Шлюбний період починається наприкінці квітня та триває до серпня. Самці спаровуються з усіма самками, яких знаходять на своїх домашніх ділянках.

Партнери кілька днів залишаються разом, але після спарювання розлучаються. Самки можуть спаровуватися з декількома самцями.

Після спарування ембріони відразу не імплантуються, а перебувають у стані діапаузи близько 6 місяців. Після імплантації їх розвиток триває від 30 до 50 днів. При відстроченій імплантації вагітність може тривати від 120 до 272 діб в залежності від того, коли ембріони були імплантовані.

Незадовго перед пологами самки будують в снігу лігво або використовують розколину в скелі. Дитинчата з'являються на світ в період з січня по квітень.

Зазвичай в одному виводку буває 3 малюки. Вага на момент народження становить близько 85 г. Дитинчата народжуються сліпими й безпорадними. Очі у них розплющуються на п'ятому тижні.

Молочне годування триває 3 місяці. Потім молодь переходить на тверду їжу, яку їм приносить мати. У 5-7 місяців вона починає добувати їжу самостійно.

Дорослих розмірів молоді росомахи досягають в однорічному віці, після чого мати проганяє їх зі своєї домашньої ділянки.

Опис

Довжина тіла статевозрілих особин 70-105 см, а пухнастого хвоста 18-24 см. Вага 10-20 кг. Самки значно дрібніші та легші за самців. Масивний вкорочений тулуб нагадує ведмежий.

Кінцівки порівняно довгі. Широкі лапи й підошви вкриті шерстю, щоб не провалюватися в заметах. Товсті пальці досягають в довжину 9-10 см і озброєні міцними гострими кігтями.

Хутро довге, щільне й кошлате. Основний фон забарвлення темно-бурий або темно-коричневий. На лобі та боках помітні світлі плями. Оскільки тварина вміє плавати, її хутро має водовідштовхувальні властивості.

На голові помітна сивина. Вуха невеликі й округлі. Від потилиці вздовж боків голови тягнуться дві світлі смуги. Щелепи дуже потужні. Зуби можуть розгризати досить товсті кістки та заморожене м'ясо.

Тривалість життя росомахи в дикій природі зазвичай не перевищує 12 років. У неволі за умови дбайливого догляду вона доживає до 20-23 років.