Кульон великий

Ккльон великий (лат. Numenius arguata) належить до родини Баранцеві (Scolopacidae) із ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). До середини XIX століття цей птах був широко поширеним в багатьох країнах Європи. Разом з вальдшнепом (Scolopax rusticola) він довгий час вважався окрасою аристократичного столу завдяки своєму пісному й делікатесному м'ясу.

Полювання на великого кульона вимагає від мисливця певної майстерності. Він може летіти зі швидкістю до 150 км/год, тому поцілити в нього нальоту може тільки по-справжньому вправний стрілець.

Різке скорочення популяції почалося після масового проведення меліоративних робіт по осушенню боліт в Центральній Європі. У першій половині XX століття вона стала відновлюватися після вирубки алювіальних лісів. На вологих луках, що утворилися, пернаті знайшли багато пригідних місць для гніздування.

Зараз чисельність європейської популяції оцінюється в межах 220-360 тисяч гніздових пар. З них більша частина гніздиться в Великобританії, Росії та Скандинавії.

Вид вперше описав у 1758 році шведський натураліст Карл Лінней.

Розповсюдження

Гніздування великого кульона розташовані на більшій частині Європи та Азії переважно в зоні помірного клімату. Вони простягаються від Південної Європи до Скандинавії на півночі та Китаю на сході.

Птахи гніздяться як на морському узбережжі, так і в глибині материка посеред болотистих місцевостей. Вони надають явну перевагу низинам і категорично уникають гористих ландшафтів.

Існують 3 підвиди. Номінативний підвид поширений на території від Британських островів і Франції до Уралу та басейну річки Волга. Він зимує на середземноморському узбережжі, Близькому Сході та в західній частині Індії.

Підвид Numenuis arquata orientalis гніздиться в Центральному Сибіру і північних провінціях Китаю. Його зимівлі знаходяться в Південній і Південно-Східної Азії до Філіппін і Великих Зондських островів, на Мадагаскарі, в Східній і Центральній Африці.

Гніздування підвиду Numenius arquata suschkini розташовані від нижньої течії Волги й Уралу до південно-західних регіонів Сибіру та північних областей Казахстану.

Поведінка

Великі кульони ведуть денний спосіб життя. Поза сезоном розмноження вони можуть збиратися у великі зграї, що складаються з декількох сотень особин. Ці пернаті належать до числа перелітних птахів. Свої перельоти вони роблять виключно вночі, а вдень відпочивають.

Птахи, що живуть біля морського узбережжя, активні під час відливів, коли з'являється багато корму. В припливи вони чистять пір'я та сплять.

У самок дзьоб довший приблизно на 5 см, ніж у самців. Завдяки цьому вони не конкурують один з одним під час пошуку їжі, оскільки шукають її на різній глибині.

До своїх гніздівель птахи повертаються ранньою весною, а відлітають на південь наприкінці літа. Більшість з них споруджують свої гнізда на торф'яних болотах і вологих луках. Іноді гніздування бувають в степу поблизу водойм і на вересових пустках в передгірних районах.

Про своє повернення в рідні краї великі кульони повідомляють тривалими мелодійними трелями. Вони часто повертаються ще тоді, коли місцями ще лежить сніг. Особливо їх приваблюють гирла річок і поля із зерновими культурами.

Через знищення природних середовищ існування птахи змушені виводити своє потомство на орних землях. Пташенята, що не навчилися літати, нерідко гинуть під час збиральних робіт. З цієї причини в європейських країнах прийнято на полях залишати нескошені ділянки, де пташенята можуть сховатися від сільськогосподарської техніки.

Великі кульони мають порівняно мелодійний голос. Вони видають задумливі звуки, які сприймаються людським вухом як «курі лі». В повітрі їх крики схожі на «тлюі-тлюі», а в стані сильного збудження перетворюються на ритмічні та швидкі «тюї-тюї-тюї».

Птахи добре і швидко літають, часто переходячи на плануючий політ. У повітрі вони періодично загинають крила догори, щоб поліпшити свої аеродинамічні якості. Увечері пернаті збираються в малодоступному для хижаків місці для спільної ночівлі.

Головними природними ворогами є лисиці звичайні (Vulpes vulpes), чорні ворони (Corvus corone), горностаї (Mustela erminea), хижі птахи та змії.

Харчування

Раціон складається головним чином з різноманітної безхребетної живності. У ньому переважають комахи, черви, двостулкові молюски та равлики, яких великий кульон шукає своїм довгим зігнутим дзьобом на мілководді або на поверхні ґрунту.

Взимку та під час міграцій він знаходить собі їжу на прибережних прісноводних болотах і на приливних мілинах в приливних зонах. На приливних мілинах меню складається переважно з креветок і дрібних крабів, а на болотистих місцевостях з комарів і мошок.

Свою здобич пернаті знаходять візуально або за допомогою дотику. Вони ретельно промацують мул дзьобом, повільно прогулюючись на невеликій глибині.

Кінчик дзьоба має багато нервових закінчень, що істотно полегшує пошук їжі.

Виявлена ​​жертва миттєво хапається блискавичним тичковим рухом. Потім птах витягує її, повертаючи в боки головою та шиєю. Спійманих крабів він енергійно струшує, а потім кидає додолу, щоб відірвати кінцівки.

Іноді великі кульони знаходять і поїдають дрібних ссавців. Восени вони охоче ласують ягодами та насінням рослин.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 3 років. Шлюбний період починається в березні або квітні після прильоту птахів з півдня. Під час токуючих польотів вони видають трелі, схожі на гру флейти. Іноді в них з'являються звуки, що нагадують свист або неголосне іржання жеребця.

Великі кульони дуже прив'язуються до місць свого гніздування й повертаються до них протягом багатьох років. Вони утворюють моногамні подружні пари, які розпадаються після завершення сезону розмноження.

Гніздо являє собою невелику ямку в ґрунті, вистелену зсередини мохом, лишайниками, м'яким листям або травою. Самець іноді споруджує декілька гнізд, але самка вибирає з них тільки одне.

Вона відкладає зазвичай 4 яйця з інтервалом у 2 дні. Значно рідше в кладці буває 3 або 5 яєць. Вони мають овальну або сферичну форму та злегка блискучу шкаралупу, забарвлену у світло-зелений, оливково-зелений або темно-оливковий колір з дрібними темними цятками.

Інкубація триває близько 30 днів. Кладку насиджують обидва партнери по черзі. Малюки, що з'явилися на світ, дуже міцні та вже покриті маскувальним пушком. Як тільки пух обсохне, пташенята відразу виходять з гнізда і під керівництвом батьків йдуть на свою першу годівлю. Надалі вони залишаються під опікою одного самця.

Пташенят важко помітити серед високої рослинності. Сховавшись в заростях вересу або в густих очеретах, вони нерухомо завмирають і буквально розчиняються в навколишньому середовищі.

У віці 5 тижнів молодь стає на крило. На початку осені вона приєднується до зграй дорослих птахів і відлітає на зиму у вирій.

Опис

Довжина тіла статевозрілих особин складає 50-60 см. Розмах крил 80-100 см. Самці важать 410-1010 г, а самки 475-1360 г. Статевий диморфізм в забарвленні відсутній. У самок довший і сильніше вигнутий дзьоб.

Голова порівняно маленька. Подовжений вигнутий вниз дзьоб має світлу основу. Довгі чорні або сірі кінцівки пристосовані для пересування по мілинах.

Основний фон забарвлення сіро-коричневий. Верхня частина тіла покрита довгуватими або круглими темними плямами. Черевна сторона і підхвістя білуваті. Хвіст короткий, світло-коричневий, з поперечними й вузькими темними смужками.

Крила великі та відносно широкі. У польоті стає помітним білий круп, який утворює білий клин з білою спиною.

У пташенят забарвлення пуху варіює від кремового до світло-коричневого кольору з темно-коричневими мітками на верхній стороні тулуба. Темні лінії проходять від дзьоба до червонувато-коричневої маківки.

Темна смужка під очима тягнеться до шиї. На тильній стороні спини є темні та світлі плями неправильної форми.

Дзьоб спочатку короткий і прямий поступово згинається та подовжується в міру розвитку пташенят. Ноги й пальці на лапах у них блідо-сірі, кігті темно-сірі.

Тривалість життя великого кульона в дикій природі близько 11 років.