Квак звичайний, або нічна чапля

Квак звичайний, або нічна чапля (лат. Nycticorax nycticorax) належить до родини Чаплеві (Ardeidae) із ряду Пеліканоподібних (Pelecaniformes) і є одним з найпоширеніших його представників. Загальна чисельність популяції на сьогодні оцінюється в межах 2-3,7 млн ​​особин.

Тенденція до її зниження намітилася у 1960-х роках, коли у багатьох країнах масово використовувався інсектицид ДДТ, що спричиняв різке зростання смертності пташиного поголів'я.

Свою назву цей птах отримав через крики, що видаються ним в польоті. Вони схожі на «ква», «квак» або «кварк». На його честь було названо астероїд (8753 Nycticorax), виявлений 24 вересня 1960 року в головному поясі астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

Нічні чаплі раніше вважалися цінним мисливським трофеєм, а їх м'ясо вживалося в їжу.

Вид вперше описав у 1758 році шведський зоолог Карл Лінней.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Палеарктиці. Він охоплює більшу частину Європи, Азії, Північної Африки та Північної Америки. У Новому Світі він простягається від канадської провінції Квебек вздовж атлантичного узбережжя до Мексики та островів Карибського моря. Порівняно невеликі популяції є також у Центральній Америці до півночі Аргентини та Чилі, і навіть на Фолклендських островах.

Найчисленніші гніздування звичайних кваків розташовані в Центральній Азії та Південній Європі. Європейські популяції відлітають на зимівлю до Екваторіальної Африки, інші живуть переважно осіло. В Азії птахи зимують в Індії, на півдні Китаю, в Індонезії та Малайзії.

Нічні чаплі зустрічаються всіх континентах крім Австралії та Антарктиди. В Австралії їхню нішу займає каледонський квак (Nycticorax caledonicus).

Пернаті населяють великі заболочені території. Їх приваблюють болота, річки, мулисті мілини та озера, береги яких поросли очеретом (Scirpus) та рогозом (Typha).

Кваки звичайні полюбляють селитися у вологих низинах. У горах вони спостерігаються на висотах до 800 м над рівнем моря.

Існують 4 підвиди. Номінативний підвид поширений у Європі, Азії, Африці, на островах Тимор та Мадагаскар.

Поведінка

Квак звичайний веде потайний нічний спосіб життя. Пік активності припадає на вечірні та ранкові години. Протягом світлого часу доби птах спить, розташувавшись на деревах або чагарниках. Перед настанням сутінків він вилітає на годування на відстань до 2-3 км від свого гнізда.

Нічні чаплі залишаються соціальними птахами протягом усього року, часто поєднуючись з іншими спорідненими видами. Найбільш товариським і доброзичливим вважається підвид Nycticorax nycticorax hoactli, що мешкає в Канаді, США та на Гавайських островах.

При годуванні кваки звичайні спочатку сідають на воду ногами або пірнають з повітря, а при ходьбі тримають голови та шиї опущеними вниз. Бігають птахи неохоче та вкрай незграбно.

Вони летять практично безшумно подібно до сов. У польоті добре помітні їх закруглені крила та частково складена під них шия.

Дорослі кваки захищають свої гніздові та кормові території.

Пташенята бувають дуже агресивними. Захищаючись від зловмисника, вони випорожнюються і відригають на нього смердючу рідину з неперетравленої їжі.

Спілкування відбувається за допомогою гучних криків. Найчастіше їх можна почути пізно ввечері. У разі небезпеки нічна чапля надає сигнал тривоги, що нагадує пронизливе котяче нявкання.

Коли холодно, пернаті збираються на гілках дерев і тісно притискаються один до одного, підігнувши ноги, щоб зігрітися. Молодь повертається до гнізда і зігрівається там.

Головними природними ворогами є ворони (Corvus), великі чайки (Larus), шакали (Canis aureus) та єнотоподібні собаки (Nyctereutes procyonoides).

Харчування

Раціон складається переважно з риби. Крім неї звичайний квак поїдає п'явок, дощових хробаків, різноманітних водних та наземних комах.

Найменшою мірою поїдаються раки, мідії, амфібії, ящірки, змії та дрібні гризуни. Нічні чаплі невибагливі у виборі корму і можуть харчуватися мертвечиною та харчовими відходами. Зрідка заради поліпшення травлення з'їдаються фрагменти рослин.

Пернаті зазвичай годуються поодинці, неквапом походжаючи на мілководді. Вони хапають свою здобич дзьобом, а потім ковтають її. Щоб змусити рухатися потенційну жертву, квак періодично засовує дзьоб у воду і вібрує ним, швидко відкриваючи і закриваючи його. У водному середовищі створюються хвилі, на які реагують багато риб і безхребетних.

Нічна чапля зазвичай зайнята пошуком їжі з вечора до ранку. Вона добре бачить у темряві і під час полювання здебільшого покладається на свій зір. Вона також дуже спритно лазить по стеблах очерету і знаходить на них безхребетну живність.

У сезон вирощування пташенят, коли потреби в їжі різко зростають, пернаті будуть годуватись у будь-який час доби.

Розмноження

Статева зрілість настає у дворічному віці. Кваки звичайні утворюють моногамні пари. У шлюбний період самці стають агресивними до осіб однієї з ними статі.

Щоб привернути увагу самок, вони ходять у присіді, опустивши голову та клацаючи нижніми щелепами. Потім демонструють потягування та деяку подобу танців, що супроводжується шипінням.

На фінальному етапі вистави кавалер витягає шию та хитає головою, видаючи характерні клацання. Він також демонстративно підкидає вгору гілочки і чепурить пір'я.

Коли самка наближається до самця, він часто проганяє її зі своєї ділянки і лише після кількох її невдалих спроб дозволяє їй наблизитися до своєї артистичної персони.

Новоутворена подружня пара виконує нехитрий шлюбний танець і після взаємного чищення оперення приступає до спорудження гнізда.

Його будівництво ініціює самець, нерідко він починає перебудовувати старе гніздо. Воно являє собою платформу, вистелену корінням і травою. Самець спочатку збирає гілочки, а потім віддає їх самиці, щоб вона зайнялася спорудою гнізда.

Нічні чаплі гніздяться колоніями. На одному дереві може бути до 30 гнізд. Вони розташовуються на розгалуженні гілок або поблизу стовбура на висоті 15-40 м над землею.

Спарювання відбувається через 1-2 дні у гнізді чи поруч із ним. Після формування пари у подружжя ноги незабаром стають рожевими, а на потилиці з'являються 2-3 довгі білі пера, які спускаються далеко вниз по спині.

За сезон буває один виводок. Самка відкладає яйця з інтервалом у два дні через 4-5 діб після утворення пари. У кладці буває від 3 до 5 яєць. У перший день після відкладання вони яскраво-зелені, а потім набувають оливкового або блідо-блакитного відтінку.

Інкубація триває 24-26 діб. Кладку  подружжя насиджують по черзі. 

У спекотні дні батьки змочують своє пір'я водою, щоб уберегти яйця від перегрівання. Пташенята вилуплюються сліпими, але вкритими коричневим пухом з кремовими цятками.

Батьки їх годують відригнутою кашкою, а потім приносять їм звичайну їжу. При нестачі корму виживає лише первісток.

Двотижневі пташенята виходять із гнізда, але далеко від нього не відходять. За тиждень вони вже збираються групами на верхівках дерев. У 6-7 тижнів пташенята стають на крило і самі відлітають до місць годівлі.

Звичайні кваки можуть приймати чужих пташенят за своїх нащадків. Вони піклуватимуться про них, якщо ті потраплять у їхнє гніздо.

Опис

Висота статевозрілих особин 58-65 см. Вага 730-1020 г. Розмах крил 95-112 см. Самці трохи більші і важчі за самок і мають довший пучок пір'я на потилиці. Статура кремезна, шия та ноги порівняно короткі.

Оперення забарвлене в сірий, білий та чорний колір. Забарвлення та розміри тіла варіюються залежно від підвиду. Довге шийне пір'я, спина та плечі чорні. Черевна сторона світло-сіра або білувата. Решта тіла і крила попелясто-сірі.

Лицьова частина біла, іноді позбавлена ​​оперення та зеленувато-жовта. Дзьоб товстий, гострий і чорний. Райдужна оболонка очей червона. Велика голова посаджена на відносно короткій м'язистій шиї.

На лапах по 4 пальці. Три пальці спрямовані наперед, а один назад. Всі вони озброєні міцними темними кігтями.

Ноги жовто-зелені. Крила широкі та округлі. У польоті птахи схожі на водяних бугаїв (Botaurus).

У молоді кінцівки тьмяно-сірі. Очі жовті або бурштинові. По голові, шиї, грудях та животі проходять коричневі, охристі та білі смуги. На кінчиках пір'я помітні великі білі плями. Доросле оперення відростає третьому році.

Тривалість життя звичайного квака в дикій природі досягає 10 років. У неволі він доживає до 16 років.