Широконосий кайман

Широконосий кайман (лат. Caiman latirostris) належить до родини Алігаторові (Alligatoridae).

У 40-ті роки минулого століття його м'яка шкіра мала великий попит в шкіряній промисловості, що призвело до значного скорочення популяції майже на всій території займаного ареалу за винятком Аргентини.

На сьогодні видобуток шкіри кайманів в дикій природі став економічно невигідним, тому підприємливі латиноамериканці перейшли на розведення цих рептилій на крокодилячих фермах. Їх розводять тепер переважно на м'ясо через зміну кон'юнктури на світовому ринку.

Головну загрозу для подальшого існування цих крокодилів представляють меліоративні роботи та вирубки лісів, що ведуть до зменшення площі водно-болотних угідь, які придатні для їх проживання.

Вид вперше описав у 1802 році французький зоолог Франсуа-Марі Доден.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Південній Америці. Широкомордий Кайман мешкає в південно-східній частині Бразилії, північних регіонах Аргентини, Парагваї, Уругваї та Болівії.

Крокодили населяють водойми в тропічній та субтропічній зоні. Вони живуть в мангрових болотах, ставках, озерах і річках зі стоячою або повільно проточною водою, надаючи явну перевагу ділянкам з мулистим дном і густою прибережною рослинністю. Їх також можна спостерігати в водоймах з солонуватою водою біля атлантичного узбережжя.

Загальна чисельність популяції оцінюється у 250-500 тисяч особин. Південна межа ареалу проходить приблизно по 20° південної широти. Нерідко представники цього виду співіснують на одній території з парагвайськими кайманами.

У гірській місцевості тварини спостерігаються на висотах до 600 м над рівнем моря. Їх темне забарвлення дозволяє поглинати більше сонячного світла та регулювати температуру свого тіла на більш високих і прохолодних висотах.

Існують 2 підвиди. Підвид Caiman latirostris chacoensis зустрічається тільки в Аргентині.

Поведінка

Широконосий кайман веде поодинокий спосіб життя. Тварина ховається у своєму укритті серед густих прибережних заростей, а з настанням голоду зазвичай чекає потенційну здобич біля водопоїв.

Вона протягом багатьох годин перебуває в нерухомому положенні, чекаючи на ссавців, що прийшли втамувати спрагу, або пропливаючих повз капібар (Hydrochoerus hydrochaeris).

Хижаки часто нападають на овець і кіз, але дуже рідко на людей і велику рогату худобу. Дрібну здобич вони ковтають цілком. Великий трофей широконосі каймани попередньо розривають на частини. Пережовувати жертву через особливості будови щелеп і зубів вони не можуть.

Рептилія намагається не привертати до себе зайвої ​​уваги за винятком сезону розмноження. Тоді вона видає гучні крики, щоб заявити про свою присутність, відлякати конкурентів та привабити осіб протилежної статі.

Видавані нею звуки нагадують рев. Вони, як правило, короткі, односкладові та повторюються кілька разів поспіль. Підлітки кричать голосніше за своїх старших товаришів.

Самки відлякують від своїх гнізд хижаків звуками, схожими на тривале шипіння.

Під час сезонних паводків крокодили можуть залишати свої водойми та мігрувати на нові території. Перед настанням посухи вони повертаються до звичних місць проживання.

Харчування

Дорослі широконосі каймани поїдають все, що вони можуть зловити. До їх меню входять комахи, равлики, амфібії, риби, рептилії, птахи, середні та великі ссавці.

Їхні потужні щелепи здатні без особливих зусиль розкушувати панцири черепах або затягувати на дно домашню худобу, яка прийшла на водопій.

Хижак не вибагливий у виборі корму й охоче ласують падлом. Юні особини харчуються переважно водними комахами, молюсками, крабами та раками.

Самі вони у свою чергу стають жертвами таких хижих птахів як каранча і бразильський ябіру. Так само у них дуже велика ймовірність стати здобиччю змій та американських варанів.

Активність спостерігається у світлий час доби, а в холодну пору тільки в сонячні дні.

Розмноження

Широконосі каймани стають статевозрілими у віці 6-8 років. Статева зрілість у самок наступає при досягненні довжини тіла 140-150 см, а у самців близько 160 см. Шлюбний період збігається з сезоном дощів і проходить з липня по серпень.

Після вдалого запліднення самка будує гніздо в малодоступному місці. Зазвичай воно розташовується на невеликому острівці. У неволі в його будівництві іноді бере участь її партнер. У природних умовах таких випадків офіційно поки задокументовано не було.

Гніздо споруджується з мулу та різних частин рослин у формі пагорба. Воно завжди розміщується на березі поблизу від води.

В одній кладці буває від 20 до 60 яєць. Інкубація триває в середньому 70-80 днів. Її тривалість залежить від вологості й температури навколишнього середовища. Весь цей час матуся люто захищає своє майбутнє потомство від будь-яких посягань. Посильну допомогу в охороні кладки їй надає самець, що знаходиться недалеко від неї.

Для підтримування потрібної вологості та дотримання температурного режиму самка часто навідується до гнізда і може прибирати або додавати за потреби рослинну підстилку.

Вона не тільки провітрює яйця, але і часом поливає їх принесеною в пащі водою.

Безпосередньо перед самою появою на світ маленьких крокодильчиків турботлива мати розриває кладку й допомагає вилупленим нащадкам дістатися до рятівної водойми. Через кілька днів її турбота про власних дітей закінчується.

Забарвлення малюків варіюється від жовтого до коричневого кольору з темними поперечними смугами. На голові та нижній щелепі проглядаються чорнуваті плями. Камуфляжне забарвлення робить юних кайманів малопомітними для більшості хижаків.

Опис

Середня довжина тіла складає 200 см, а вага близько 60 кг. Максимальна довжина самців може досягати 350 см м, а самок 220 см. Аргентинський підвид не виростає понад 200 см. У самців голови та хвости ширші, ніж у самок.

Дорослі тварини забарвлені в оливковий або сірий колір. Ближче до старості вони темніють і стають майже чорними.

Морда широка, тупа і чітко закруглена. Світло-коричневі очі знаходяться майже по центру черепа. Над ними розташовані подовження (лусочки-щитки), що нагадують невеликі ріжки або горбки.

Поперек шиї є чотири великі щитки. Все тіло вкрите ороговілими шкірними пластинами. Сильні щелепи озброєні 68-70 гострими зубами.

Тривалість життя широконосого каймана близько 30 років.