Котофредка смугастий

Котофредка смугастий, або кільцехвостий єнот (лат. Bassariscus astus) належить до родини Ракунові (Procyonidae) і є офіційним символом штату Аризона. Цей невеликий хижий ссавець легко приручається та прив'язується до свого господаря. Раніше в західних штатах США його часто утримували в будинках як домашнього вихованця для боротьби з дрібними гризунами.

Особливо він був популярний в сім'ях шахтарів, тому американці його досі часто називають «котом гірників» (miner's cat).

Тварина не має нічого спільного з кішками, але теж дуже любить тепло. Їй давали ящик з отвором, який ставили в найтеплішому місці в будинку. Вдень звірятко в ньому спало, а вночі виходило на ловлю мишей і щурів.

У ряді регіонів кільцехвості єноти здійснюють набіги на курники, тому користуються поганою славою у місцевих фермерів. У той самий час смугасті котофредки є добровільними розповсюджувачами насіння багатьох рослин з родини Пасльонові (Solanaceae), чиї плоди вони активно поїдають.

Вид вперше описав у 1830 році Мартін Генріх Карл Ліхтенштейн. Вживається також назва північноамериканський какоміцлі, яка походить з ацтекського мови науатль від слів claco (середній) і mitzli (кіт).

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Північній Америці. Він охоплює територію штатів Каліфорнія, Колорадо, Оклахома, Орегон, Аризона, Вайомінг, Нью-Мексико, Невада, Юта, Техас, Нью-Мексико, а також північну та центральну частину Мексики. Невеликі популяції існують в Луїзіані та Алабамі.

У мексиканських штатах Герреро, Оахака і Веракрус кільцехвості єноти займають один ареал з центральноамериканськими какоміцлі (Bassariscus sumichrasti).

Вони полюбляють селитися в негустих хвойних, змішаних і листяних лісах. Їх приваблюють лісові галявини, рідколісся, напівпустелі та ділянки прерії з чагарниковими хащами. Явна перевага надається каньйонам, сухим і скелястим місцевостям.

В горах тварини живуть на висотах до 1400 м над рівнем моря. Вище вони спостерігаються дуже рідко.

Існують 14 підвидів. Номінативний підвид поширений на більшій частині ареалу.

Поведінка

Котофредка смугастий веде потайний нічний спосіб життя. Активність він починає проявляти після заходу сонця, зрідка вже ввечері перед настанням сутінків.

Тварина витрачає дуже багато часу на пошуки їжі. Наївшись, вона сидить на задніх кінцівках і чепуриться як справжня кішка. Звірятко ретельно облизує хутро й передні лапи, а потім витирає щоки, морду та вуха.

Незважаючи на свій обережний характер, кільцехвостий єнот не боїться людей і часто селиться в населених пунктах.

Він має порівняно добре розвинений інтелект і швидко пристосовується до змін в навколишньому середовищі. Під час полювання звір демонструє вміння знаходити нестандартні способи вирішення задач.

Вдень звірок відпочиває у своєму укритті, яке розташовується в дуплах дерев, ущелинах скель або посеред чагарників. Він добре лазить по деревах і скельних уступах, може підніматися по стрімких стінах будинків, чіпляючись кігтями за найменші шорсткості.

Кільцехвостий єнот здатен пролазити крізь вузькі щілини та навіть спускатися вниз по димоходу, притискаючи всі чотири лапи до однієї стіни й притиснувшись спиною до іншої. Швидкий вертикальний спуск головою вперед досягається поворотом задньої частини стопи на 180°, дозволяючи подушечкам лап і пазурам зберігати контакт з субстратом.

Поза сезоном розмноження смугасті котофредки живуть поодинці. Залежно від наявності корму і укриттів площа домашньої ділянки дорослої особини може досягати 90-136 га. Мисливські володіння самців більші ніж у самок. Домашні ділянки одностатевих тварин не перетинаються.

Між собою кільцехвості єноти спілкуються за допомогою різноманітних звукових сигналів, що віддалено нагадують собачий гавкіт і пронизливі крики. Молодь пищить і видає звуки, які схожі на щебетання. Важливу роль в спілкуванні відіграє нюх.

Тварини регулярно мітять зайняту територію сечею та виділеннями анальних залоз. У шлюбний період кількість запашних міток збільшується, щоб привернути увагу партнерів і відлякувати конкурентів.

При загрозі котофредка смугастий наїжачує волосся на своєму хвості, вигинає його через спину до голови, щоб візуально здаватися більшим за свої справжні розміри. Будучи спійманим, він видає гучний крик і виділяє з анальних залоз секрет з вкрай неприємним запахом.

Головними природними ворогами вважаються віргінські пугачі (Bubo virginianus), койоти (Canis latrans), вовки (Canis lupus) і руді рисі (Lynx rufus).

Харчування

Кільцехвостий єнот всеїдний. У його раціоні переважають миші, щури, білки, кролики та зайці. Крім них хижак полює на птахів, рептилій, амфібій і великих комах. За нестачі кормів він не гребує стервом.

До повсякденного меню входять також насіння різних рослин, лісові горіхи, стиглі фрукти та ягоди. Тварини люблять жолуді, омелу, ягоди ялівцю, хурму й дикий інжир. При нагоді вони не відмовлять собі в задоволенні поласувати квітковим нектаром, підсолодженою водою та медом.

Навесні більшу частину раціону займають комахи та їх личинки. Популяції, що живуть в прибережній зоні, охоче поїдають живу й дохлу рибу.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 10 місяців. Шлюбний період проходить з лютого по травень. Протягом сезону у самок буває тільки один естральний цикл. Тічка триває від 24 до 36 годин.

Вагітність триває від 51 до 54 днів. Дитинчата зазвичай з'являються на світ з травня по червень. Самка народжує в дуплі дерева або наземному укритті від 1 до 7 безпорадних і сліпих дитинчат. Як правило, у виводку буває 3 малюки. На момент народження вони важать близько 25 г. Очі у них розплющуються в місячному віці.

З тридцятого по сороковий день малюки починають пробувати тверду їжу. Молочне годування триває 6-7 тижнів. У віці 8-9 місяців підлітки розлучаються з матір'ю та переходять до самостійного існування.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 32-42 см, а хвоста 33-43 см. Вага 900-1300 г. Через короткі кінцівки висота в загривку становить всього лише 16-17 см.

Хутро дуже щільне та м'яке на дотик. Основний фон забарвлення варіюється від сіро-коричневого до коричневого кольору. Черевна сторона світло-коричнева, кремова або білувата.

Пухнастий хвіст прикрашений чорно-білими поперечними смугами. Область навколо очей і кінчик морди білуватого кольору. З її боків ростуть довгі чутливі вібриси, які слугують для орієнтації в просторі.

Голова порівняно широка. Загострені стоячі вуха мають загострену форму. У ротовій порожнині знаходяться 40 гострих зубів.

Тривалість життя смугастого котофредки в дикій природі близько 7 років. У неволі за умови дбайливого догляду він доживає до 11 років.