Новозеландська гігантська уета

Новозеландська гігантська уета (лат. Deinacrida heteracantha) – найбільша і найважча прямокрила комаха з родини Anostostomatidae. Самки цього виду досягають у довжину 85 мм і важать до 71 г Вони важче за горобців у два, а за мишей в три рази.

Своїми розмірами з ними можуть зрівнятися степові дибки (Saga pedo), що мешкають в Євразії, але важать вони не більше 8 г.

Ця істота в природних умовах мешкає тільки на невеликому острові Літтл-Баррієр, розташованому в затоці Хауракі у північно-східного узбережжя Нової Зеландії. Його площа всього лише близько 28 кв. км. Завдяки його ізольованості на ньому збереглися понад 450 ендемічних видів рослин і тварин.

Острів є заповідником з 1895 року, коли з нього англійськими колоністами були виселені останні корінні жителі – Раху Ті Кірі та її дочка. З того часу на ньому живуть тільки вчені й рейнджери, а потрапити на нього можна лише за наявності спеціального дозволу та групами не більше 20 осіб на добу.

Для цієї комахи в україномовній літературі вживається також назва гігантський новозеландський цвіркун. У 2011 році американському досліднику Марку Моффетту вдалося зловити справжнього велетня довжиною 18 см і вагою близько 85 г. Бранець виявився дуже ненажерливим і швидко розправився з запропонованою йому морквиною.

Поведінка

Уета населяє вторинні ліси, де ростуть дерева роду Агатіс (Agathis) з родини Араукарієвих (Araucariaceae). Їх листоподібна хвоя є одним з улюблених смаколиків цих комах.

Вдень вони ховаються в укриттях, а на годівлю відправляються з настанням сутінків. Раціон складається з листя та насіння різних рослин. У неволі уети з задоволенням поїдають стиглі фрукти й овочі.

Дорослі особини періодично змінюють своє місце проживання та перебираються на нові місця, часом долаючи за ніч кілька кілометрів. Вони ведуть поодинокий спосіб життя, мігруючи по листяній підстилці й використовуючи тріщини та дупла дерев як тимчасові схованки.

Гігантська новозеландська уета має стридуляційний апарат і видає за його допомогою звукові сигнали з максимальною частотою 20-50 кГц.

Величезну небезпеку для комах несуть завезені на острів полінезійські щури (Rattus exulans). Меншою мірою вони стають жертвами місцевих видів птахів і рептилій.

З метою збереження виду проводяться роботи по вирощуванню новозеландських гігантських цвіркунів в декількох зоопарках Нової Зеландії. У 2014 році отримане потомство в кількості 150 осіб було випущено на волю на острові Тірітірі-Матангі.

Розмноження

Самці відрізняються від представниць протилежної статі більшою рухливістю. Вони наполегливо і довго переслідують їх на відстані 25-40 см, терпляче чекаючи зручного моменту для спарювання. Як правило, воно буває вранці й може розтягуватися на весь день.

Спарювання відбуваються цілий рік за винятком зимового періоду з червня по серпень.

Самка найчастіше відкладає яйця з жовтня по грудень, коли на острові панує літо. Кладка розташовується в ямці, виритій у вологому ґрунті, діаметром близько 15 см і глибиною 2-3 см.

Протягом життя самка здатна відкласти до 300 яєць. Вони постійно з'являються в її організмі й запліднюються різними самцями. Відкладання відбувається в залежності від їх запліднення та дозрівання. У кладці яйця розміщуються 2-4 групами по 1-5 штук. Інкубація триває приблизно 4 місяці, тільки з третини відкладених яєць вилуплюються личинки.

Після третьої линьки у самок утворюється яйцеклад, а після шостої вони вже зовні відрізняються від самців. Інтервал між линьками на личинковій стадії становить від 2 до 3 місяців, його тривалість залежить від доступності кормової бази та погодних умов. З віком вона скорочується й займає в середньому 6-7 тижнів.

Опис

Середня маса дорослих особин становить близько 43 г. Самці більш легкі та дрібні. Самка без яєць рідко важить понад 19 г. Середня довжина тіла близько 75 мм.

Голова і тіло відносно широкі. У порівнянні з іншими кониками представники даного виду мають порівняно короткі антени й подовжені задні гомілки довжиною до 50-55 мм. На них добре помітні 4 товсті шипи. Крила відсутні.

Забарвлення світло-коричневе. Бувають особини з зеленуватим або жовтуватим відтінком.

Тривалість життя новозеландської гігантської уети в дикій природі 18-26 місяців.