Безхребетні

Новозеландська гігантська уета

09.09.2018

Новозеландська гігантська уета (лат. Deinacrida heteracantha) – найбільша і найважча прямокрила комаха з родини Anostostomatidae. Самки цього виду досягають у довжину 85 мм і важать до 71 г Вони важче за горобців у два, а за мишей в три рази.

Своїми розмірами з ними можуть зрівнятися степові дибки (Saga pedo), що мешкають в Євразії, але важать вони не більше 8 г.

Новозеландская гигантская уэта

Ця істота в природних умовах мешкає тільки на невеликому острові Літтл-Баррієр, розташованому в затоці Хауракі у північно-східного узбережжя Нової Зеландії. Його площа всього лише близько 28 кв. км. Завдяки його ізольованості на ньому збереглися понад 450 ендемічних видів рослин і тварин.

Острів є заповідником з 1895 року, коли з нього англійськими колоністами були виселені останні корінні жителі – Раху Ті Кірі та її дочка. З того часу на ньому живуть тільки вчені й рейнджери, а потрапити на нього можна лише за наявності спеціального дозволу та групами не більше 20 осіб на добу.

Для цієї комахи в україномовній літературі вживається також назва гігантський новозеландський цвіркун. У 2011 році американському досліднику Марку Моффетту вдалося зловити справжнього велетня довжиною 18 см і вагою близько 85 г. Бранець виявився дуже ненажерливим і швидко розправився з запропонованою йому морквиною.

Поведінка


Уета населяє вторинні ліси, де ростуть дерева роду Агатіс (Agathis) з родини Араукарієвих (Araucariaceae). Їх листоподібна хвоя є одним з улюблених смаколиків цих комах.

Вдень вони ховаються в укриттях, а на годівлю відправляються з настанням сутінків. Раціон складається з листя та насіння різних рослин. У неволі уети з задоволенням поїдають стиглі фрукти й овочі.

Новозеландская гигантская уэта фото

Дорослі особини періодично змінюють своє місце проживання та перебираються на нові місця, часом долаючи за ніч кілька кілометрів. Вони ведуть поодинокий спосіб життя, мігруючи по листяній підстилці й використовуючи тріщини та дупла дерев як тимчасові схованки.

Гігантська новозеландська уета має стридуляційний апарат і видає за його допомогою звукові сигнали з максимальною частотою 20-50 кГц.

Величезну небезпеку для комах несуть завезені на острів полінезійські щури (Rattus exulans). Меншою мірою вони стають жертвами місцевих видів птахів і рептилій.

З метою збереження виду проводяться роботи по вирощуванню новозеландських гігантських цвіркунів в декількох зоопарках Нової Зеландії. У 2014 році отримане потомство в кількості 150 осіб було випущено на волю на острові Тірітірі-Матангі.

Розмноження

Самці відрізняються від представниць протилежної статі більшою рухливістю. Вони наполегливо і довго переслідують їх на відстані 25-40 см, терпляче чекаючи зручного моменту для спарювання. Як правило, воно буває вранці й може розтягуватися на весь день.

Спарювання відбуваються цілий рік за винятком зимового періоду з червня по серпень.

Самка найчастіше відкладає яйця з жовтня по грудень, коли на острові панує літо. Кладка розташовується в ямці, виритій у вологому ґрунті, діаметром близько 15 см і глибиною 2-3 см.

Протягом життя самка здатна відкласти до 300 яєць. Вони постійно з'являються в її організмі й запліднюються різними самцями. Відкладання відбувається в залежності від їх запліднення та дозрівання. У кладці яйця розміщуються 2-4 групами по 1-5 штук. Інкубація триває приблизно 4 місяці, тільки з третини відкладених яєць вилуплюються личинки.

Deinacrida heteracantha

Після третьої линьки у самок утворюється яйцеклад, а після шостої вони вже зовні відрізняються від самців. Інтервал між линьками на личинковій стадії становить від 2 до 3 місяців, його тривалість залежить від доступності кормової бази та погодних умов. З віком вона скорочується й займає в середньому 6-7 тижнів.

Опис

Середня маса дорослих особин становить близько 43 г. Самці більш легкі та дрібні. Самка без яєць рідко важить понад 19 г. Середня довжина тіла близько 75 мм.

Картинка с новозеландской гигантской уэтой

Голова і тіло відносно широкі. У порівнянні з іншими кониками представники даного виду мають порівняно короткі антени й подовжені задні гомілки довжиною до 50-55 мм. На них добре помітні 4 товсті шипи. Крила відсутні.

Забарвлення світло-коричневе. Бувають особини з зеленуватим або жовтуватим відтінком.

Тривалість життя новозеландської гігантської уети в дикій природі 18-26 місяців.