Зеленокрилий ара, або червоно-зелений ара

Зеленокрилий ара, або червоно-зелений ара (лат. Ara chloroptera) – великий папуга з родини Папугові (Psittacidae). Цей птах відрізняється від інших споріднених видів надзвичайно спокійним врівноваженим характером. Його олімпійський спокій діє заспокійливо на інших ар.

В його присутності пернаті, що сваряться, навіть припиняють сварку і стають більш миролюбними.

Зеленокрилі ари люблять гратися з різноманітними предметами, вивчати їх будову і навколишнє оточення. Вони розумні, допитливі й доброзичливі, але дуже погано переносять самотність. Вони легко знаходять спільну мову з людьми й тваринами, не виявляючи до них агресії.

Птахи трохи поступаються своїми розмірами гіацинтовим папугам (Anodorhynchus hyacinthinus) і зовні схожі на синьо-жовтих ар (Ara ararauna), але відрізняються від них відсутністю жовтого кольору в оперенні.

Вид вперше описав у 1859 році британський зоолог Джордж Роберт Грей.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в північній частині Південної Америки. Зеленокрилий ара мешкає в Колумбії, Венесуелі, Гайані, Бразилії, Парагваї, Еквадорі, Перу і Болівії. До середини XX століття він зустрічався на півночі Аргентини.

Пернаті полюбляють селитися в низинах уздовж річок і околиць лісів в зоні тропічного клімату. Вони також живуть в чагарникових саванах і вологих лісах на висотах до 1000 м над рівнем моря. Їх приваблюють місцевості, де вони можуть спати й відпочивати протягом дня, сховавшись в кронах дерев.

Червоно-зелені ари витримують нічне зниження температури нижче 18°С і високу вологість повітря.

Поведінка

Представники цього виду дотримуються денного способу життя. Вони поводяться тихо й обережно, тому їх складно помітити серед густого листя. Велику частину часу папуги проводять у верхніх ярусах лісу. Як правило, вони годуються парами.

Зеленокрилий ара добре літає та здатний розвинути швидкість до 60 км/год. У нього відмінний слух і зір, що дозволяє чуйно реагувати на наближення хижаків.

Пернаті живуть парами або невеликими сімейними групами чисельністю до 6-8 особин.

Вони годуються разом і вилітають на спільне лизання глини, яка допомагає їм виводити токсини з організму після поїдання плодів отруйних рослин.

При найменшій небезпеці, підозрілих шумах або рухах в навколишніх деревах червоно-зелені ара голосно скрикують і залишають місця годівлі. Вони летять швидко і майже по прямій лінії, роблячи потужні помахи крилами.

Молоді птахи дуже рухливі й залишаються разом з батьками до настання статевої зрілості навіть в сезон розмноження. Старі овдовілі ари втрачають інтерес до життя. Вони стають малорухомими, хворими та незабаром вмирають.

Харчування

Раціон складається з їжі рослинного походження. У ньому переважають горіхи й стиглі фрукти. Особливо зеленокрилим арам подобаються плоди Endopleura uchi з родини Гумірієвих (Humiriaceae) і бразильський горіх (Bertholletia exelsa). Вони також поїдають різні ягоди й насіння.

Перевага завжди надається висококалорійним і солодким плодам. У невеликій кількості поїдаються молоді пагони й бруньки дерев, які не містять смолистих речовин.

Розмноження

Червоно-зелені ари стають статевозрілими у віці 3-4 років. Вони утворюють постійні подружні пари. У місцях природного поширення сезон розмноження починається в листопаді й триває до травня. За сприятливих умов папуги встигають вигодувати два виводки.

Вони гніздяться в просторих дуплах, розташованих у верхній третині великих дерев. Пернаті можуть їх самостійно розширювати, використовуючи свої міцні дзьоби. Подрібнена деревина використовується для спорудження гнізда і допомагає підтримувати в ньому оптимальну вологість для виведення пташенят.

У деяких районах папуги гніздяться в печерах або ущелинах скель, оточених густою рослинністю. Самки відкладають 1-2, іноді 3 яйця. Інкубація триває близько 28 днів. Кладку насиджує самка, задовольняючись їжею, яку приносить чоловік.

Пташенята з'являються на світ сліпими й голими. Перші дні їх годує самка. Після появи у них ювенільного оперення корм їм приносять вже обидва партнери.

Пташенята вперше покидають гніздо і стають на крило у віці близько 12 тижнів.

Потім вони ще кілька тижнів залишаються на утриманні у батьків. Навчившись самостійно знаходити корм, молоді папуги продовжують жити в сімейній групі до настання статевої зрілості.

Утримання в неволі

В Європі зеленокрилих ар стали утримувати як домашніх вихованців на початку XVII століття. Отримати від них потомство в неволі вперше вдалося тільки у 1926 році в США.

Для однієї пари необхідний вольєр з мінімальним об’ємом 6х4х2 м. У приміщенні підтримується висока вологість в межах 60-70%, повинні бути спеціальні місця для купання. Деякі птахи люблять приймати теплий душ. Рекомендована температура повітря 22°-28°С.

Папугам згодовують горіхи, зерна і насіння. До зернового корму обов'язково додають свіжі фрукти, овочі та молоду зелень. Пернаті добре поїдають стиглі яблука, банани, груші, цитрусові, огірки, ананаси, манго, моркву, кульбабу, крес-салат, солодкий перець, малину, полуницю, качани кукурудзи та буряк.

Періодично в меню вводять мінеральні добавки й відварений яєчний білок, а також дають свіжі гілки дерев фруктових порід.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 90-95 см. Маса 850-1350 г. Найбільшого значення вона досягає перед початком сезону розмноження, а найменшого після його закінчення.

Основний фон забарвлення червоний. Крила покриті пір'ям зеленого кольору. На потилиці зрідка буває зеленувате пір'ячко. Нижня частина спини та хвіст забарвлені в насичений темно-синій колір. Щоки білі й покриті перемежованими червоними лініями.

Райдужна оболонка очей світло-жовта або жовта в обох статей. Дзьоб дуже великий і сильний. Його верхня сторона рогового кольору з чорнуватими боками, а нижня чорна. Кінцівки темно-сірі.

Тривалість життя зеленокрилого ари в дикій природі близько 50 років. У неволі за умови дбайливого догляду він доживає до 60-80 років.