Сірий пелікан

Сірий пелікан (лат. Pelecanus philippensis) належить до родини Пеліканові (Pelecanidae) із ряду Пеліканоподібних (Pelicaniformes). Цей водоплавний птах дуже толерантно ставиться до людей і не відчуває загрози від їх близької присутності.

Він нерідко гніздиться посеред населених пунктів, стаючи принадою для туристів.

Великі колонії пернатих знаходяться в індійських селах Коккаребелер і Уппалападу, розташованих в штатах Карнатака і Андхра-Прадеш.

Селяни охоче демонструють сірих пеліканів, що гніздяться в центрі поселення, любителям екзотики та паломникам, які приїжджають з різних кінців Індії. Вважається, що можна поліпшити карму, нагодувавши добродушних птахів купленою у місцевих жителів рибою.

Виділення їх куприкової залози високо цінується рибалками в Бенгалії. Вони використовують маслянистий секрет як приманку для деяких видів лабіринтових риб.

Вид вперше описав у 1789 році німецький натураліст Йоганн Фрідріх Гмелін.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Південно-Східній Азії, Індії та на Шрі-Ланці. Раніше сірі пелікани були поширені на території Пакистану, Китаю, Лаосу, Непалу, Бірми, Індонезії, Філіппін і Яви, але тепер вважаються в цих країнах вимерлими.

Основні гніздування розташовані на півдні Індії, прибережній зоні Камбоджі й на Шрі-Ланці. Пернаті селяться на озерах, ставках і в дельтах річок. Вони полюбляють водойми з прісною і змішаною водою. У солоних водах вони зустрічаються значно рідше.

Загальна площа займаного ареалу оцінюється у 129-180 тисяч квадратних кілометрів, а чисельність популяції у 13-17 тисяч дорослих особин.

Сірий пелікан до початку XX століття вважався підвидом кучерявого пелікана (Pelecanus crispus). Він має охоронний статус виду близького до загрозливого стану (Near Threatened).

Поведінка

Птахи живуть, добувають їжу й мігрують зграями. Вони ведуть денний спосіб життя, а вночі сплять на деревах, закинувши голови на плечі.

Під час сезону розмноження сірі пелікани утворюють численні колонії, часто разом з іншими водоплавними пернатими. Вони порівняно тихі й тільки при захисті своїх гнізд видають звуки, що нагадують шипіння, хрюкання або клацання.

На відміну від білих пеліканів (Pelecanus erythrorhynchos) представники цього виду під час годівлі розбиваються на невеликі групи. Іноді окремі індивідууми годуються в гордій самоті. Найчастіше птахи розташовуються в лінію та женуть рибу ближче до берега.

У спекотні дні вони часто парять в повітрі, користуючись висхідними повітряними потоками. На відпочинку птиці приділяють багато уваги чищенню свого оперення та змазуванню його водовідштовхувальним секретом.

У спекотний полудень сірі пелікани широко відкривають дзьоби, щоб збільшити охолодження організму внаслідок випаровування.

Харчування

Раціон складається з риби, дрібних ракоподібних, амфібій і рептилій. Птах здобуває собі корм на мілководді, опускаючи дзьоб у воду.

Він може у своєму мішку помістити близько 11 л води, яку зціджує з дзьоба, махаючи головою з боку в бік. Здобич, що залишилася в дзьобі, пелікан проковтує.

Протягом доби він з'їдає від 800 до 1500 г риби. Він може проковтнути рибу довжиною до 18 см.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 2,5 років. Шлюбний період у Камбоджі та Індії проходить з жовтня по лютий, а на Шрі-Ланці з грудня по квітень. За сезон пернаті вигодовують тільки один виводок.

Сірі пелікани створюють сезонні моногамні пари, які зазвичай розпадаються після вигодовування потомства. Вкрай рідко подружжя відновлюють сімейні відносини на наступний рік.

Відразу ж після створення подружньої пари починається будівництво гнізда. Самці збирають будівельний матеріал, а самки зайняті його будівництвом. Гнізда розташовуються на високих деревах у 5-30 м над землею та будуються в основному з гілок і хмизу.

На великому дереві можуть гніздитися близько десятка пар. Господарі захищають прилеглу до гнізда територію в радіусі до одного метра.

Самка зазвичай відкладає 3 яйця з інтервалом у 36-48 годин. Інкубація триває близько 30 днів. Кладку насиджують обоє батьків. Пташенята вилуплюються голими й сліпими. Очі у них розплющуються наприкінці першого тижня.

Спочатку пташенята живляться напівперевареною кашкою, яку їм відригують зі шлунку батьки. Потім вони самостійного вихоплюють рибу з батьківського дзьоба. На крило вони стають у віці 80-90 днів і приблизно через місяць переходять до самостійного існування.

Серед виводка спостерігається серйозна конкуренція за їжу, тому слабкі пташенята гинуть від голоду або стають жертвами своїх сильніших братів і сестер. Нерідко виживає лише одне пташеня. На молодь найчастіше полюють азіатські шакали (Canis aureus) і ворони (Corvus).

Опис

Довжина тіла дорослих особин 130-140 см. Розмах крил 210-230 см. Вага від 4 до 6 кг. Самці трохи більші й важчі за самок. На потилиці розташовується сірий чубчик з коричневим пір'ям з білими кінчиками.

Верхнє оперення переважно сірого кольору, а черевна сторона білувата. Шкіра навколо очей жовта і позбавлена ​​пір'я. У шлюбний період оперення під хвостом і крилами набуває рожевого відтінку, а на дзьобі з'являються темно-сірі плями.

Довжина дзьоба досягає 28-35 см. Він забарвлений в сірий колір. Горловий мішок жовтуватий або рожевий. Досить короткі кінцівки й великі лапи коричневого кольору. Між пальцями є плавальна перетинка.

Тривалість життя сірого пелікана в дикій природі близько 20 років. У неволі він доживає до 30 років.