Бичок-цуцик морський

Бичок-цуцик морський (лат. Proterorhinus marmoratus) відноситься до родини Бичкові (Gobiidae) з підряду Бичковидних (Gobioidei) ряду Окунеподібних (Perciformes). Внаслідок зрощення черевних плавників у нього утворилася присоска.

З її допомогою він може міцно присмоктатися до каменів, щоб безнапасно пережити навіть сильний шторм.

Цим корисним пристосуванням бичок-цуцик морський відрізняється від схожого на нього бабця європейського (Cottus gobio). Він також схожий на променеперих риб з родини Собачкові (Blenniidae), що мешкають в тропічних і субтропічних водах Світового океану.

Вид вперше описав у 1814 році німецький натураліст Петер Симон Паллас.

Розповсюдження

Початковий ареал проживання знаходився на території Причорноморсько-Каспійського степу, що тягнеться від північного узбережжя Чорного моря на заході до Каспійського моря на сході. Бички-цуцики населяли змішані води річок, що впадають в ці моря.

Імовірно через гирло річки Морава вони потрапили у води Дунаю, звідки поступово розселилися по водоймах Центральної й Північної Європи. Тепер представники цього виду зустрічаються в Україні, Росії, Болгарії, Румунії, Чехії, Німеччини, Австрії, Грузії, Ірані, Казахстані, Туреччині та Узбекистані.

Бичок-цуцик морський був завезений в США і Канаду. У Північній Америці він прижився в річках Сент-Клер і Детройт, а також в західній частині озера Ері.

Поведінка

Бичок-цуцик морський вдень ховається під камінням або стовбурами дерев, що впали у воду. Свій притулок він залишає ввечері й годується до самого ранку.

Риба селиться в лиманах, прибережній зоні річок і озер, уникаючи ділянок з сильною течією. Вона вибирає місця з мулистим ґрунтом, в який може швидко закопуватися, і кам'янистими берегами, де є безліч природних укриттів.

Бички-цуцики живуть поодинці або невеликими групами. Вони зустрічаються тільки в змішаних водах і приливних зонах морського узбережжя. Їх часто плутають з бичками-цуциками західними (Proterorhinus semilunaris), що мешкають в прісноводних водоймах.

Вони харчуються різноманітною безхребетною живністю, яку можуть добути біля самого дна. До раціону входять черви, личинки комах, риб'яча ікра, пуголовки й мальки риб.

Розмноження

Бичок-цуцик морський досягає статевої зрілості в однорічному віці при довжині тіла близько 3 см. Нерест проходить навесні з квітня по травень. У цей період самці набувають чорного або темно-коричневого забарвлення, а на першому спинному плавці у них з'являється червона пляма.

Самки метають ікру біля берега на глибині від 30 до 140 см переважно на піщано-гравійних ділянках дна під камінням. Іноді ікринки розміщуються в порожні раковини молюсків.

Одна самка відкладає від 200 до 800 ікринок яйцеподібної форми з загостреним верхнім кінчиком. Вони прикріплюються до субстрату за допомогою клейких ниток.

Кладку протягом 8-14 днів охороняє самець. Він постійно махає плавниками, щоб забезпечити ікрі додаткове надходження кисню. Протягом всього періоду інкубації він нічого не їсть, тому до моменту його закінчення виглядає дуже знесиленим. Деякі самці незабаром гинуть від виснаження.

Ембріони розвиваються при температурі близько 18°С. Довжина личинок, що вилупилися, становить 5,2-5,4 мм. Перший тиждень вони харчуються вмістом жовткового мішка, а потім переходять на зоопланктон.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 53-115 мм. Вага 10-30 г. Найбільші екземпляри живуть в басейні Чорного моря.

Характерною особливістю цього виду є наявність витягнутих носових отворів, що мають форму невеликих трубочок і розташовані над верхньою губою. Вони нагадують щупальця.

Тіло помірно струнке, злегка сплющене з боків. Голова коротка і висока, з маленьким ротом. Верхня щелепа менша за нижню. На тімені та потилиці є луска. Зяброві кришки частково покриті лусочками.

Забарвлення має камуфляжний характер. Основний фон забарвлення буро-сірий або жовто-сірий. З боків розташовані поперечні темні й світлі плями.

Тривалість життя бичка-цуцика морського від 1,5 до 4 років.