Їжак алжирський, або їжак північноафриканський

Їжак алжирський, або їжак північноафриканський (лат. Atelerix algirus) відноситься до родини Їжакові (Erinaceidae). Тварина зовні схожа на європейського їжака (Erinaceus europaeus), але поступається йому розмірами.

Вона відрізняється спокійним характером, тому її часто утримують як домашнього вихованця.

Звірятко не боїться людини й нерідко селиться в урбанізованих районах. Воно любить бродити по автомобільних дорогах в пошуках їжі, тому доволі часто потрапляє під колеса проїжджих автомобілів.

Воно використовувалося разом з білочеревими їжаками (Atelerix albiventris) для виведення африканського карликового їжака, який не існує в дикій природі й живе виключно в домашніх умовах.

Вид вперше описав у 1842 році французький зоолог Домінік Огюст Леребюль.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться на північному заході Африки між середземноморським узбережжям і пустелею Сахара. Тварина зустрічається на території Марокко, Алжиру, Тунісу та Лівії.

Імовірно вона була завезена в Іспанію та південні провінції Франції, на Мальту, Канарські та Балеарські острови, де успішно прижилася. Спроби акліматизувати її в Пуерто-Ріко успіхом не увінчалися.

Алжирський їжак уникає посушливих регіонів, де він не може вижити. Його приваблюють дубові гаї, чагарникові зарості на луках, маквіс, хвойні й змішані ліси. Він часто селиться біля оброблюваних земель, віддаючи явну перевагу полям із зерновими культурами.

У Марокко тварини освоїли гірський хребет Середній Атлас, де спостерігаються на висотах до 2000 м над рівнем моря. Зазвичай вони живуть в низинах і високогір'ях на висотах до 400 м.

Існують 3 підвиди. Номінативний підвид поширений на Піренейському півострові.

Поведінка

Північноафриканський їжак активний в нічний час, вдень ховається у своєму укритті. Зазвичай воно розташовується під камінням або в норах.

Звірятко веде поодинокий спосіб життя. Представники протилежних статей зустрічаються тільки в сезон розмноження.

На годівлю ссавець виходить в сутінках і годується до світанку. Він поводиться дуже тихо і намагається не привертати до себе уваги. При найменшій небезпеці згортається клубком і піднімає догори гострі колючки. Його головними природними ворогами є пугачі (Bubo), які вміють безшумно підлітати до своєї жертви.

Алжирські їжаки не впадають в зимову сплячку і проявляють активність протягом усього року. Свої емоції вони можуть висловлювати звуками, що нагадують муркотіння, пирхання та сопіння.

Раціон складається з комах, черв'яків, багатоніжок, равликів і яєць птахів, що гніздяться на землі. Їжачок також із задоволенням поїдає стиглі фрукти й трюфелеподібні гриби. Під час пошуку поживи головну роль відіграє добре розвинений нюх.

Розмноження

Шлюбний період у Північній Африці проходить з жовтня по березень. Як правило, самки приносять потомство двічі за один сезон. Вагітність триває близько 38-40 днів. Пологи відбуваються в підземному сховищі.

У виводку буває від 3 до 10 їжачків вагою від 12 до 20 г. Вони з'являються на світ сліпими, але з м'якими голками, які тверднуть протягом 36 годин після пологів.

На початку другого тижня у малюків розплющуються очі, а ще за тиждень відростають молочні зуби. Через місяць вони випадають, а на їх місці з'являються постійні зуби.

Молочне годування триває до 6 тижнів. Їжачки залишаються з матір'ю до двомісячного віку, коли у них настає статева зрілість.

Розмножуватися вони починають найчастіше за все в однорічному віці.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 20-25 см. Вага 280-600 г. Самки більші та важчі за самців. Хвіст короткий, його довжина становить 15-30 мм. Довжина задніх кінцівок 3-4 см.

Більшість голок гладкі й темні, між ними знаходяться кілька білих голок. Голова і черевце білуваті. На черевці іноді бувають темні плями.

Вуха маленькі та округлі, коротші за оточуючі їх голки. Кінцівки забарвлені у білуватий або сіруватий колір. На лапах по 5 пальців.

У дикій природі алжирський їжак живе від 3 до 7 років. У неволі він доживає до 8-10 років.