Американський землерийковий кріт

Американський землерийковий кріт (лат. Neurotrichus gibbsii) відноситься до сімейства Кроти (Talpidae). Предки цього комахоїдного ссавця родом з Азії.

В епоху плейстоцену вони перебралися через Берингову протоку до Північної Америки, де успішно акліматизувалися та розмножилися.

Представники цього виду відрізняються від західноамериканських кротів (Scapanus) меншими розмірами та мають в ротовій порожнині 36, а не 44 зуби. Також у них ширші передні лапи, які використовуються для копання землі.

Їх найближчими родичами є японські землерийкові кроти (Urotrichus talpoides).

Вид вперше описав у 1853 році американський зоолог Спенсер Фуллертон Бейрд.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Північній Америці. Він простягається від розташованої на заході Канади провінції Британська Колумбія до Каліфорнії. Західний кордон ареалу проходить вздовж тихоокеанського узбережжя США, а східний біля підніжжя Каскадних гір і гірського масиву Сьєрра-Невада на території штатів Орегон і Вашингтон.

Американські кроти найчастіше селяться на рівнинах, порослими листяними та хвойними породами дерев. У штаті Вашингтон вони зустрічаються в горах на висотах до 2400 м над рівнем моря, де є ділянки з м'яким шаром ґрунту.

Відомо 3 підвиди. Номінативний підвид поширений в східних регіонах ареалу.

Поведінка

На відміну від багатьох споріднених видів американський землерийковий кріт значно частіше з'являється на поверхні ґрунту. При копанні він відштовхує землю в сторони та не будує кротовин.

Підземні ходи прокопує в товщі ґрунту з гниючими рослинами на глибині близько 30 см. Тварина в них знаходить собі їжу й відпочиває. Вона добре плаває та навіть вміє лазити по чагарниках в пошуках корму. Активність виявляється як вдень, так і вночі.

Тваринки селяться невеликими групами. На одному гектарі живуть в середньому від 12 до 15 особин.

Тварини постійно роблять короткі перерви для відпочинку по 3-8 хвилин з інтервалом у 5-18 хвилин. Вони дуже моторні, але зазвичай пересуваються досить повільно.

Основним органом чуття є дотик. Його забезпечують безліч тактильних волосків, що розташовані в гнучкому рухомому носі. Американський кріт чує шуми в діапазоні від 8 до 30 кГц в радіусі кількох метрів.

Головними природними ворогами вважаються довгохвості ласки (Mustela frenata), єноти-полоскуни (Procyon lotor), койоти (Canis latrans), звичайні сипухи (Tyto alba), вухаті сови (Asio otus) і підв'язкові змії (Thamnophis).

Харчування

Близько 80% раціону складається з їжі тваринного походження. Американський землерийковий кріт поїдає знайдену на поверхні ґрунту безхребетних живність.

У його меню входять черви, равлики, жуки, багатоніжки, слимаки та двокрилі комахи. Іноді йому вдається поласувати дрібними хребетними. Найчастіше це жаби й саламандри.

Звірятко також поїдає зелені частини рослин та їх насіння. Необхідну вологу воно отримує разом з кормом. Кишковий тракт у нього досить короткий, тому травлення відбувається дуже швидко.

Розмноження

Залежно від географічної широти й кліматичних умов шлюбний період починається на початку лютого і триває до кінця літа. Потомство може з'являтися в будь-який час року за винятком грудня та січня.

Тривалість вагітності й молочного годування достеменно невідома. Самка приносить від 1 до 4 дитинчат. Вони народжуються в підземному укритті на глибині до 1 м голими, сліпими й глухими.

Їх шкіра забарвлена в рожевий або тілесний колір. Їх довжина не перевищує 26 мм, а вага 0,8 г. Кігті в момент народження нерозвинені.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 10-17 см, а хвоста 3-4 см. Вага 9-11 г. Статевий диморфізм відсутній. Забарвлення може варіюватися від синьо-чорного до чорного кольору.

Повністю приховані в шерсті рудиментарні очі мають діаметр 0,7-1 мм. Вони дозволяють бачити тільки відмінності між світлими й темними предметами. Вуха є, але у них немає зовнішньої вушної раковини. Морда витягнута вперед і загострена. Перед очима ростуть 8 пар вібрисс довжиною від 6 до 12 мм.

На підошвах передніх лап є добре помітні горбики. Пальці озброєні довгими вигнутими пазурами. Товстий хвіст майже позбавлений волосяного покриву. У самок 5 пар сосків.

Тривалість життя американського землерийкового крота в дикій природі не перевищує 3 років.