Трипалий або великий мурахоїд

Трипалий або великий мурахоїд (лат. Myrmecophaga tridactyla) є найбільшим представником родини Мурахоїдові (Myrmecophagidae). Імовірно його предки змушені були спуститися з дерев на землю через зміну клімату та збільшення відкритих просторів.

На поверхні ґрунту у них було більше можливості вижити, харчуючись термітами.

На щелепах мурахоїда відсутні зуби, їх замінюють міцні рогові горбики, розташовані на поверхні щік і піднебіння. Ними тварина перетирає та зішкрібає с язика спійманих комах.

Її дуже довгий язик досягає в довжину до 60 см і схожий на гігантського черв'яка. Вона може висувати й втягувати його зі швидкістю до 140 разів на хвилину.

М'ясо гігантського мурахоїда їстівне. Через специфічний аромат і релігійні переконання його вживають в їжу лише деякі племена індіанців.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Центральній і Південній Америці. Великі мурахоїди мешкають переважно в тропічних галерейних лісах і напівсухих саванах. На півдні межа ареалу проходить через Уругвай і північно-західні регіони Аргентини. На півночі він простягається до Гватемали та південних районів Мексики.

У Південній Америці представники цього виду поширені на схід від Анд. Вони вважаються вимерлими на сході Парагваю та південному сході Бразилії. Раніше їх ареал простягався до 31° південної широти. Його загальна площа на сьогодні оцінюється у 12,5 млн квадратних кілометрів.

Тварини також іноді зустрічаються у вологих лісах, на болотах і оброблюваних землях сільськогосподарського призначення. Їх приваблюють місцевості, які розташовані далеко від населених пунктів.

Щільність популяції залежить від ландшафту.

У болотистих низинах вона не перевищує 0,15 особини на 1 га, а в непотоплюваних лісах вона у 2-3 рази вище. Найвища щільність популяції спостерігається в бразильському національному парку Емас. У ньому її значення досягає 0,2 особини на 1 га.

Дотепер відомо 3 підвиди. Номінативний підвид поширений на території від Венесуели та Гайани до півночі Аргентини.

Поведінка

Великий мурахоїд веде поодинокий спосіб життя, але при наявності достатньої кормової бази не виявляє агресії до своїх одноплемінників. У неволі тварини прекрасно ладнають один з одним. Домашня ділянка дорослих особин зазвичай займає площу 1-3 кв. км. За нестачі корму вони перебираються на нові місця.

Зустріч з ними в дикій природі можна вважати великою удачею, тому що місцеве населення активно полює на цих миролюбних і повільних істот. Вони активні у світлий час доби, але якщо поблизу живуть люди і собаки, то стають дуже обережними й виходять на полювання вночі, а вдень сплять в невеликих ямках посеред густої рослинності.

Щоб поспати, великий мурахоїд лягає набік, вкривається пухнастим хвостом, обіймає голову лапами та солодко засинає. У нього великі кігті завдовжки до 9 см. Щоб їх не затупити, він пересувається на кистях передніх лап, підвернувши пальці в сторони.

Цим пояснюється його повільність – по своїх мисливських угіддях він пересувається зі швидкістю до 800 м/год.

Мурахоїд ступає інохіддю, використовуючи одностороннє переставлення ніг.

Він добре плаває й легко перепливає невеликі річки та озера. Зазнавши нападу, трипалий мурахоїд встає на задні лапи. Балансуючи хвостом, він завдає нападнику бічні удари або починає душити його сильними лапами як справжній ведмідь.

Величезними гострими кігтями розлючений звір може навіть вбити своїх лютих ворогів – пуму і ягуара.

Харчування

Раціон складається з мурах і термітів. Зазвичай вживаються в їжу до 3-4 видів. Великий мурахоїд уникає надмірно агресивних термітів і мурах-листорізів. Найулюбленішим ласощами для нього є мурахи-деревоточці з родини Camponotus.

Мурахоїд також може поласувати фруктами й пташиними яйцями. Виявивши за допомогою нюху мурашник, він робить в ньому маленьку дірочку, використовуючи свої гострі кігті. В отвір він засовує вузьку морду й подовжений язик, до якого приклеюються комахи.

За один раз їдець з'їдає до 140 комах. На добу дорослій тварині потрібно близько 35 тисяч мурашок або термітів, тому пошук їжі вимагає дуже багато часу.

Біля мурашника вона довго не затримується. Незабаром з'являються злісні мурахи-солдати, тому великий мурахоїд поспішає швидко закінчити бенкет і піти далі, щоб уникнути численних і болючих укусів. Більшу частину необхідної йому вологи він отримує з їжею, але іноді злизує з листя росу та зрідка п'є воду з відкритих водойм.

Під час годівлі звір заковтує дрібні камінчики, пісок або торф. Завдяки скороченням м'язів в шлунку камені забезпечують травлення, а потім виводяться з організму назовні.

Великі мурахоїди ніколи повністю не знищують гнізда мурах або термітів. Це дає можливість колонії відновитися, а потім знову служити джерелом їжі.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці 3-4 років. Шлюбний період на більшій частині ареалу проходить навесні або в сезон дощів. Самці спаровуються з багатьма самками й не опікуються подальшою долею свого потомства. Після спарювання партнери розстаються.

Вагітність триває від 190 до 195 днів. Самка мурахоїда приносить одне дитинча вагою 1300-1500 г.  Його довжина разом з хвостом становить близько 53 см. Новонароджений відразу після появи на світ забирається на материнську спину. Він покритий м'яким пухнастим хутром, який вже має забарвлення і малюнок дорослого мурахоїда.

Перші 6 тижнів дитинча не відходить від матері далі ніж на 1 м. Молочне годування триває від 4 до 6 місяців.

Близько місяця малюк подорожує на материнській спині, міцно схопившись своїми лапками за густу шерсть. Зміцнівши, він грається з матір’ю та навчається сам добувати собі корм. Дворічні мурахоїди переходять до самостійного існування.

Опис

Дорослі мурахоїди важать від 18 до 39 кг, самці зазвичай трохи більші за самок. Довжина тіла 100-190 см, довжина хвоста 62-89 см. Довгий хвіст, густо зарослий кудлатою шерстю, служить тварині своєрідним покривалом під час сну та опорою, коли вона стає на задні лапи.

Довга шерсть відрізняється відмінними теплоізоляційними властивостями. На передніх лапах по п'ять пальців, з яких добре видно тільки чотири. На задніх лапах по 5 пальців однакового розміру. Кігті другого і третього пальців передніх лап сильно розвинені та являють собою грізну зброю.

Вушні раковини маленькі, але це не заважає тварині володіти відмінним слухом. Ніс дуже довгий. З усіх органів чуття найкраще розвинений нюх. Вузька морда витягнута в трубочку, на кінці якої є круглий маленький ротовий отвір.

Тривалість життя великих мурахоїдів в природних умовах близько 15 років. У неволі вони доживають до 25 років.