Дереволаз маленький

Дереволаз маленький (лат. Dendrobates pumilo) – одна з найменших амфібій, що населяють нашу планету. Вона має напрочуд яскраве забарвлення і в той же час є однією з найнебезпечніших і найотруйніших істот.

Отрута цієї жаби вражає нервову систему, швидко блокуючи її функції.

Вид вперше описав у 1857 році німецький зоолог Едуард Оскар Шмідт.

Розповсюдження

Мешкає маленький дереволаз у тропічних лісах на півдні Центральної Америки, а також у центральних і північних регіонах Південної Америки. Ареал природного проживання простягається від Коста-Ріки до південних кордонів Бразилії.

Живе амфібія в нижніх ярусах лісу, пересуваючись по деревах або прогулюючись по вологій лісовій підстилці.

Використання отрути

Індіанці використовують отруту дереволаза для змащування наконечників своїх стріл. Спійману жабу підвішують над вогнем. Під впливом жару на її тілі з'являються крапельки отрути, яку ретельно збирають.

Достатньо її попадання в маленьку подряпину для повного паралічу жертви, проте здобуте таким чином м'ясо дичини цілком придатне в їжу.

Існує неотруйний вид дереволазу Aromobates nocturnus, який веде нічний спосіб життя в невеликих струмках.

За потреби він виділяє дуже смердючу речовину, за що отримав горде ім'я «венесуельського скунса».

Поведінка

Маленький дереволаз веде денний спосіб життя. Його довгі пальчики зі спеціальними дископодібними виростами дозволяють йому легко підійматися на дерева та чагарники.

Він полюбляє триматися в тіні, відшукуючи їжу на листях дерев і в купах опалої листви. Харчується амфібія комахами, особливо любить мурах. До раціону входять також різні види павуків.

Хижаки намагаються обминати дереволаза десятою дорогою. Достатньо його лише лизнути – і параліч гарантований. Того, хто необережно проковтне цю яскраву жабу, чекає неминуча смерть.

Розмноження

У дикій природі жаба відкладає яйця в розетках епіфітної рослини бромелії. Зазвичай в одній кладці буває від 4 до 6 яєць, з яких вилуплюються маленькі пуголовки. Вони відразу забираються на спину матері, виділяючи особливу слиз і міцно приклеюються до неї. Після цього матуся із потомством вирушає на пошуки квіток бромелії.

У них збирається дощова вода, і самка поміщає по одному дитинчаті в такий своєрідний басейн. Надалі вона відкладає по одному яйцю у кожну квітку.

Пуголовки харчуються відкладеними яйцями до настання метаморфозу, після чого залишають свої «ясла» і починають самостійне життя.

В інших видів дереволазів турботу про потомство бере на себе самець. Спочатку він самовіддано охороняє кладку, а потім гордо носить своїх нащадків на спині.

Через деякий час тато заходить у воду, після чого пуголовки відклеюються. Надалі вони самі дбають про себе, перебуваючи у воді до закінчення метаморфозу.

Опис

Крихітне тільце дереволаза довжиною в 20-25 мм покрито блискучою шкірою. Маленька голова не має вираженого шийного перехвату. Передні кінцівки помітно менші за задні. На кінцівках по 4 пальці.

Тіло забарвлене в яскраво-червоний колір із малочисленими чорними цятками.

Забарвлення задніх кінцівок може бути різних відтінків від світло-синього до темно-синього з чорним мармуровим візерунком.

Утримання в неволі

Мода на утримання маленьких дереволазів у домашніх умовах з'явилася в 1990 році, коли їх почали масово завозити до Європи та продавати по 30 доларів за одну особину.

Представники цього виду потребують досить просторих вертикальних тераріумів. В них висаджують різні рослини, але для розмноження потрібна лише бромелія. Необхідна наявність невеликих водойм зі шматками кори та корчами.

Температура вдень 22-24°С вдень і 20-22°С вночі. Потрібна висока вологість, щонайменше 80-85%.

Корм повинен бути в тераріумі постійно, дереволази не витримують почуття голоду і швидко гинуть при нестачі їжі. Використовується звичайний корм для амфібій: дрозофіли, домашні мухи, мотиль, личинки цвіркунів.

Всі операції з маленькими дереволазами треба проводити в гумових рукавичках, дотримуючись суворих заходів безпеки.