Цесарка звичайна

Цесарка звичайна (лат. Numida meleagris) належить до родини Цесаркові (Numididae). Вона є єдиним представником роду Numida і праматір'ю всіх порід домашніх цесарок.

Родова назва вказує на Нумідію, гіпотетичну державу берберів, яка розташовувалась в Північній Африці на захід від Карфагена.

Птах легко приручається, тому був одомашнений імовірно вже стародавніми єгиптянами або фінікійцями та приблизно 500 років до нашої ери потрапив до Греції. Після занепаду античного світу про нього надовго забули. Утримувати його у Європі знову почали тільки на початку XVI століття на півдні Франції.

Перший час цьому птахові відводилася роль прикраси пташиного двору, і лише через століття гурмани визнали його м'ясо і яйця вишуканим делікатесом. З XVIII століття особливо популярними цесарки стали в Великобританії та Німеччині.

Розповсюдження

Ареал проживання розташований майже по всьому африканському континенту на південь від Сахари за винятком тропічних дощових лісів і бідних на рослинність місцевостей. Нині систематики виділяють 9 підвидів.

Номінативний підвид живе на території Кенії, Уганди, Ефіопії та Чаду. Решта підвидів зустрічаються також в Танзанії, Мозамбіку, Замбії, Анголі, Намібії, Ботсвані, Марокко і ПАР.

Найбільші популяції спостерігаються в басейнах річок Конго і Луангва.

Звичайні цесарки були завезені в Бразилію та Карибські острови, де успішно акліматизувалися в дикій природі. Пернаті полюбляють селитися в саванах, напівпустелях, на відкритих просторах на краю лісів і оброблюваних сільськогосподарських землях, де поблизу є джерела води.

У горах вони зустрічаються на висотах до 3000 м над рівнем моря.

Нерідко їх можна помітити на пасовищі разом з грифовими (Acryllium vulturinum) і чубатими цесарками (Guttera pucherani). Загальна чисельність популяції оцінюється у 600-900 тисяч птахів.

Поведінка

Птахи ведуть активний денний спосіб життя, виявляючи найбільшу активність вранці та ввечері. Вони живуть невеликими групами до 10 особин, але в період посухи збираються біля водопою досить численними зграями. Для спільної ночівлі й полуденного відпочинку пернаті злітають на дерева.

Вони вміють літати на короткі дистанції, хоча практично постійно пересуваються по поверхні ґрунту в пошуках їстівного.

Протягом дня цесарки долають відстань до 5-6 км.

Члени зграї не охороняють кордони своїх ділянок і толерантно ставляться до своїх одноплемінників. Таку ж толерантність вони виявляють і стосовно інших видів пернатих.

Раціон складається з їжі рослинного і тваринного походження. Цесарки поїдають насіння, квіти, коріння та листя багатьох рослин. Приблизно 15% повсякденного меню складає дрібна безхребетна живність. В основному це равлики, хробаки, павуки, наземні комахи та їх личинки. Дрібні хребетні потрапляють на обід дуже рідко.

Цесарки звичайні харчуються тим, що знаходять на своєму шляху. У пошуках поживи вони часто розривають ґрунт лапами й дзьобом. Іноді йдуть за мавпами, ласуючи скинутими з дерев фруктами, або за стадами копитних, полюючи на комах і поїдаючи неперетравлені ними залишки їжі.

Нерідко вони відвідують місця відпочинку бородавочників (Phacochoerus), після яких завжди залишається багато паразитоформних кліщів із ряду Ixodida.

Розмноження

У шлюбний період відбувається утворення подружніх моногамних пар. Самці стають забіякуватими, але з'ясовують між собою стосунки без нанесення один одному серйозних травм.

Гніздом служить невелике заглиблення в землі, вистелене зсередини травою й листям чагарників.

У кладці буває від 4 до 19 жовтуватих або світло-коричневих яєць розміром 40х50 мм. Насиджує їх самка, а пильний самець знаходиться поблизу, попереджаючи її про можливу небезпеку. Інкубація триває 23-28 днів.

Пташенята, що вилупилися, вже через кілька годин залишають гніздо і приступають до самостійної годівлі під пильною увагою батьків. Подружжя люто захищають своє потомство, але до однорічного віку доживає лише третина пташенят.

Вони часто стають жертвами хижих птахів і генет (Genetta). У 30 тижнів від народження пташенята досягають ваги дорослих особин.

Опис

Довжина тіла 53-63 см, вага 1100-1600 г. Самки зовні схожі на самців, але поступаються їм розмірами. Характерною особливістю є наявність м'ясистого рогу на тімені та м'ясистих червонуватих відростків під нижньою щелепою.

Голова і шия позбавлені оперення, гола шкіра забарвлена в різні відтінки голубого чи блакитно-білого кольору. Тулуб покритий червонувато-сірим пір'ям з численними білими цятками. Підвиди відрізняються насамперед контрастністю й забарвленням голої шкіри.

Крила укорочені та закруглені. Хвіст короткий.

Тривалість життя звичайної цесарки близько 10 років.