Ґренландський або полярний кит

Ґренландський або полярний кит (лат. Balena mysticetus) відноситься до родини Гладких китів (Balaenidae). Він є єдиним представником роду Balena і вважається рекордсменом-довгожителем серед ссавців.

У 2000 році співробітники Інституту морських досліджень при океанаріумі Монтерей Бей в Каліфорнії досліджували склад амінокислот в очах і жирі спійманих тварин і прийшли до висновку, що їх вік приблизно дорівнює від 135 до 211 років.

Потім їх висновки підтвердили знайдені в тілі китів наконечники кістяних гарпунів, використовуваних мисливцями до 80-х років XIX століття. Пізніше китобої повністю перейшли на більш ефективні сталеві гарпуни.

Нове знаряддя вбивства призвело до різкого зниження чисельності популяції. Якщо на початку XVIII століття вона оцінювалася у 50 тисяч особин, то через 200 років не перевищувала всього лише кілька сотень.

Ґренландський кит був першою твариною, яку взяла у 1931 році під охорону Ліга Націй.

Після закінчення Другої світової війни його комерційний промисел був заборонений. Право полювати на нього для задоволення власних потреб було збережено тільки для корінних народів Півночі.

Завдяки вжитим заходам чисельність зросла в десятки разів і оцінюється на сьогодні у 5000-8000 особин. 

Розповсюдження

Полярний кит є єдиним вусатим китом (Mysticeti), який все своє життя проводить в арктичних і субарктичних водах. Найчастіше він спостерігається в Атлантичному океані, Охотському, Беринговому і Чукотському морях.

Гігантські ссавці з приходом весни мігрують в північні регіони, а восени повертаються назад. Ґренландські кити, що мешкають біля Аляски, проводять зиму у південно-західного узбережжя Берингового моря.

Своєю масою вони можуть ламати крижини товщиною до 20 см і пробивати головою лід товщиною до 60 см, щоб зробити в ньому отвори для дихання.

Тепер найбільша популяція мешкає в Західній півкулі в протоці Дейвіса між Ґренландією та островом Баффінова Земля, а найменша в Охотському морі.

Поведінка

Тварини живуть групами до 14 особин. Під час свого пересування вони утворюють клин у формі латинської букви V. До початку розвитку китобійного промислу мореплавці неодноразово спостерігали до сотні велетенських ссавців, які пливли разом.

Мандруючі в льодах гіганти орієнтуються в просторі за допомогою ехолокації.

Під водою вони знаходяться в середньому по 12 хвилин, але здатні протягом години залишатися на глибинах до 200 м. Виринувши на поверхню, вони з шумом видихають і пускають високо в повітря фонтани води. Так їм вдається очистити легені та позбутися від надлишку вуглекислого газу, що в них накопичився.

Велетні неспішно пливуть зі швидкістю 2-4 км/год, але в разі потреби прискорюються до 10 км/год. Відпочивають і сплять вони на поверхні моря, ліниво погойдуючись на хвилях.

Завдяки величезним розмірам і стадному способу життя у них практично немає природних ворогів. Для молодих китенят небезпеку становлять тільки косатки (Orcinus orca). Ці хижаки також нападають на самотніх, старих і хворих тварин. Полярні кити рятуються від них втечею, пірнаючи на великі глибини або ховаючись під товстим шаром льоду.

Balaena mysticetus спілкуються між собою за допомогою звуків частотою до 1000 Гц. Вони виконують своєрідні протяжні пісні, які стають особливо складними й тривалими в шлюбний період.

Харчування

Голова ґренландського кита досягає майже третини всієї довжини тіла і являє собою величезний апарат для здобичі та прийняття їжі. З боків пащі у нього звисають до 360 пластинок китового вуса.

Вони досягають 430 см і служать для збору планктону, який затримується на них під час руху тварини в товщі води, коли вона просто пливе з відкритою пащею.

Ракоподібних, що застрягли на вусах, кит згрібає язиком і проковтує. У раціоні переважають копеподи (Copepoda), амфіподи (Amphipoda), креветки (Caridea) і риб'яча ікра. Щодня з'їдається до 2 тонн корму.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці 10-15 років. Шлюбний період проходить навесні або раннім літом. Вагітність триває близько 13 місяців. На наступний рік з квітня по червень самка народжує одне китеня. Пологи відбуваються у воді.

Довжина тіла новонародженого малюка досягає 4 м, а вага близько 1000 кг.

Він з'являється на світ з товстим шаром жиру, що надійно захищає його від переохолодження. Мати годує його густим і жирним молоком. Молочне годування триває до півроку. Потім нащадок переходить на харчування зоопланктоном.

Китеня швидко зростає й до однорічного віку виростає до 8 м. Самка приносить потомство зазвичай з інтервалом у 3 роки.

Опис

Довжина тіла 14-15 м, максимум 20 м. Вага 50-60 тонн. Було зарейестровано кілька особливо великих екземплярів, що важать приблизно до 100 тонн. Самки більші за самців.

Забарвлення чорне або темно-сіре. Черево світло-сіре. Голова велика, закруглена, на щоках помітні білі смуги.

Морда може мати 490 см в довжину, 370 см у висоту і 240 см в ширину. Спинні плавники відсутні, а грудні виростають до 2 м.

Ґренландський кит живе в середньому близько 60 років. Окремі екземпляри доживають до 200 і більше років.

За тривалістю життя їх перевершує тільки акула ґренландська (Somniosus microcephalus).