Олінго небліна, або олінґіто

Олінго небліна, або олінґіто (лат. Bassaricyon neblina) належить до родини Ракунові (Procyonidae). Ця тварина є першим новим видом ссавців Нового Світу, який був відкритий у XXI столітті.

До нього останнє подібне відкриття було зроблено у 1973 році, коли американський зоолог Філіп Гершковіц виявив в тропічних лісах на заході Колумбії колумбійську ласку (Mustela felipei).

Тварина є одним з чотирьох представників роду Bassaricyon. Генетичні дослідження вказують на його близьку спорідненість з носухами (Nasua) і кінкажу (Potod flavus).

Ареал її проживання частково збігається з ареалом олінго Ґаббі (Bassaricyon gabbi).

Історія відкриття

Вперше цей вид був описаний у 2013 році американським зоологом Крістофером Хелдженом. З 2003 року він досліджував кістки та хутро тварин роду Bassaricyon в музеях і приватних колекціях США. Серед досліджуваних останків йому попалися екземпляри з більш дрібними розмірами черепа та відмінностями в будові хутра.

Крістофер Хелджен припустив, що вони належать до раніше невідомого виду. У 2006 році він вирушив в експедицію в високогірні райони Еквадору, де йому вдалося зловити кількох цікавих йому тварин.

Перші їх екземпляри були виявлені в Андському тропічному лісі, котрий обіймав територію від західної Колумбії до Еквадору.

Він росте на схилах гір в смузі конденсації туманів, яка називається туманним лісом (ісп. Neblino). Звідси і походить наукова назва тварини.

Наступні роки пішли на проведення молекулярно-генетичного дослідження ДНК, які підтвердили гіпотезу вченого. Тільки в серпні 2013 року Крістофер Хелдженен опублікував в журналі ZooKeys отримані результати.

Нововідкритий ссавець був названий олінго небліна. В англомовній науковій літературі так само вживається назва олінґіто. Іспанською мовою слово el olinguito означає «маленький олінго».

Поведінка

Спосіб життя олінґіто поки маловивчений. На сьогодні достовірно відомо, що тварина всеїдна, але в її повсякденному меню переважають різні стиглі фрукти, особливо дикий інжир. Істотну частину раціону складають різноманітні комахи та квітковий нектар.

Вдень звірятко відпочиває в кронах дерев, а на пошуки їжі виходить в нічний час. На землю спускається вкрай рідко. Самка народжує одне дитинча.

Ареал проживання знаходиться в туманних лісах Еквадору та Колумбії на північно-західних схилах Анд на висотах від 1500 до 2750 м над рівнем моря. Інші види олінго не зустрічаються на висотах понад 2000 м.

Зараз відомо 4 підвиди олінґіто. Номінативний підвид поширений в Еквадорі.

Опис

Олінґіто схожий на олінго Ґаббі, але має менші розміри та сильніше закруглену морду. Між ними помітна відмінність в будові зубів. У Bassaricyon neblina перші моляри більші та масивніші.

Довжина тіла коливається від 32 до 40 см, а хвоста від 33 до 43 см. Вага 700-1100 г.

Хутро довге і густе, а забарвлення яскраве. Олінґіто, що мешкають в Еквадорі, забарвлені у світло-коричневі тони з чорними цятками. Представники колумбійських підвидів мають червоно-коричневу шубку.

Міжнародним союзом охорони природи олінго небліні присвоєно охоронний статус виду, близького до загрозливого стану (NT, Near threatened).