Японський кріль

Порода японських кроликів була вперше продемонстрована на сільськогосподарській виставці в Парижі у 1887 році. Своїм незвичайним забарвленням вони викликали неабиякий ажіотаж серед зацікавленої публіки.

Походження

Довірливим обивателям розповідали, що смугасті помаранчево-чорні кролі родом з далекої Японії та ще зовсім недавно гралися в особистому зоопарку самого японського імператора. Незабаром симпатичні тваринки різко зросли в ціні, тому їх довгий час утримували тільки в декоративних цілях.

Допитливі журналісти з'ясували, що порода була виведена в Голландії місцевими селекціонерами. Правда, які породи використовувалися в селекції, до сих пір залишається загадкою. Найпоширенішою версією серед експертів є використання селекціонерами данських черепахових кроликів.

Під час Другої світової війни в США і Великобританії породу стали називати арлекіном.

На думку Американської асоціації кролівників (ARBA), таке перейменування було викликано необхідністю дбайливого ставлення «до патріотичних почуттів співгромадян».

У 1896 році японських кроликів стали розводити в Німеччині, Швейцарії та Англії. У період Першої світової війни завдяки їхнім великим розмірам і плодючості вони вже вирощувалися на м'ясо. До кінця ХХ століття порода стала досить рідкісною й декоративною.

Особливості

Японські кролі мають від природи доброзичливий і допитливий характер. Вони прив'язуються до свого господаря та відгукуються на кличку. Якщо є охота їх можна навчити користуватися лотком і виконувати нескладні трюки.

Як і всі їх довговухі побратими, вони відрізняються вродженою обережністю й болісно реагують на гучні звуки або появу незнайомців.

Дорослі тварини важать від 3,5 до 4,25 кг. Крім помаранчевих і чорних смуг тепер стандартами породи допускаються жовті, коричневі, блакитні й бордові кольори.

Смуги одноколірні без домішки шерстинок іншого кольору. Вуха різнокольорові. Черевце помаранчеве або біле.

Тривалість життя японських кроликів за умови дбайливого догляду досягає 10 років.