Земляна колюча черепаха

Земляна колюча черепаха (лат. Heosemys spinosa) належить до родини Азійські прісноводні черепахи (Geoemydidae). Її головною відмінністю вважається наявність гострої кромки з боків панцира, що нагадує великі зуби пилки.

Тримати таку рептилію в руках треба дуже обережно, інакше порізів не уникнути. Чим вона молодша, тим шипи гостріші. З віком вони стають тупішими, а в особливо літніх особин можуть взагалі бути відсутніми.

Через знищення природного довкілля з метою створення плантацій олійних пальм чисельність популяції земляних колючих черепах суттєво знизилася у другій половині XX століття. У 2000 році Міжнародним союзом охорони природи рептилії надано охоронний статус виду під загрозою вимирання (Endangered species, EN).

М'ясо колючої земляної черепахи їстівне і вживається в їжу місцевим населенням. У китайській народній медицині цей плазун широко використовуються для виготовлення різноманітного лікарського зілля.

Вид вперше описав у 1830 році як Emys spinosae британський зоолог Джон Едуард Грей.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Південно-Східній Азії на території Таїланду, М'янми, Малайзії, Сінгапуру, Філіппін, Брунею та Індонезії, а також на прилеглих до них островах.

Колючі земляні черепахи селяться переважно біля річок, що розташовані у підніжжя гір, у тінистій місцевості з високою вологістю на висотах до 900 м над рівнем моря. Їх приваблюють ділянки з чистими струмками і рясною рослинністю, де їм можна легко сховатися.

Поведінка

Колючі земляні черепахи поза сезоном розмноження ведуть поодинокий спосіб життя. Активність спостерігається переважно у світлий час доби.

Дорослі особини проводять більше часу у воді, а юні черепахи часто виходять на сушу для прийняття сонячних ванн та годівлі. Поступово молодь починає віддавати перевагу водному середовищу.

У воді плазуни відчувають себе у більшій безпеці, ховаючись у ній від наземних хижаків. Вони дуже обережні і можуть довго перебувати в нерухомому стані, уважно оглядаючи околиці.

Харчування

Раціон складається з комах, хробаків, равликів, дрібних риб, фруктів, овочів, водної та наземної рослинності.

Дорослі тварини їдять більше їжі рослинного походження. Молодь у період зростання харчується безхребетною живністю.

При утриманні в неволі рекомендується згодовувати помідори, яблука, груші, салат-латук, капусту всіх видів, дині, банани та кульбаби. Можна періодично давати маленьких мишенят.

Земляна колюча черепаха здатна без наслідків для свого здоров'я по кілька тижнів залишатися без їжі.

Розмноження

Шлюбний період збігається із початком сезону дощів. Спарювання відбувається ближче до вечора у водоймищі, а відкладення яєць на суші.

Самка викопує у вологому ґрунті невелику плоску ямку, в яку відкладає одне або два яйця. Вона ретельно їх закопує та розрівнює землю над ними. За сезон можна відкласти однією самкою до трьох кладок.

Залежно від умов довкілля інкубація триває від 97 до 110 днів.

Колючі черепахи з'являються на світ уже з гострими краями карапаксу. Довжина їхнього тіла на момент вилуплення близько 6 см.

Утримання в неволі

Для комфортного самопочуття колюча земляна черепаха повинна мати максимально просторий тераріум, в якому будуть дві теплі ділянки з температурою від 30°С до 35°С та одна прохолодна для відпочинку. Особливо це важливо для юних черепашок, які потребують більшої кількості тепла, ніж їхні старші побратими.

Для них можна використовувати акватераріум розмірами 80 х 35 х 40 см та з твердою поверхнею 35 х 18 см для обігріву. Шар води повинен бути не більше ніж 6 см, щоб малюкам було зручно тримати над нею голову.

Температуру цілодобово підтримують у межах 28-32°С. Міняти воду необхідно не рідше одного разу на місяць. Як ґрунт використовується чистий річковий пісок.

Коли довжина карапаксу досягне 10 см, а маса тварини близько 300 г, мінімальні розміри акватераріуму бажано збільшити до 100 х 40 х 40 см. Глибина підвищується до 12 см, а для обігріву потрібно брати лампи вже не по 60 Вт, а по 100 Вт.

Вночі температуру знижують на 4-6°С від денного значення. Штучну сушу збільшують до 60 х 18 см. Виготовити її можна із коркового дерева. Годування проводиться один раз на добу.

Опис

Максимальна довжина тіла сягає 25 см, а вага 2 кг. Самки трохи більші та важчі за самців. Панцир має округлу форму. У самців увігнутий пластрон, довший і товстіший хвіст.

Карапакс темно-коричневий. Світло-жовтий пластрон складається з 12 щитків. У молоді в порівнянні з дорослими особинами забарвлення яскравіше і контрастніше.

З боків кісткового панцира та вздовж хребта розташовані гострі пилкоподібні вирости, які зменшуються з віком. Вони є еволюційною адаптацією, яка намагається завадити хижакам полювати на молодих рептилій.

Голова порівняно маленька, сіро-коричнева і вкрита жовтими цятками. Плавальні перетинки між пальцями слабо розвинені.

Тривалість життя колючої земляної черепахи у дикій природі зазвичай не перевищує 30 років. У неволі деякі з них доживають до 70-80 років.