Райдужний ківсяк

Райдужний ківсяк (лат. Aulacobolus rubropunctatus) – яскраво забарвлена ​​двопарнонога багатоніжка з ряду Справжні ківсяки (Julida). Ця безхребетна істота не представляє небезпеки для людини й добре переносить утримання в неволі.

Догляд за нею не складає особливої ​​складності навіть для початкуючих любителів екзотичних тварин.

Розповсюдження та поведінка

Даний вид широко поширений в Південно-Східній Азії. Він населяє тропічні вологі ліси переважно в низинах і гористій місцевості на висотах до 1500 м над рівнем моря. Найбільші популяції мешкають на території В'єтнаму, Лаосу і Таїланду.

Тварина проявляє активність в основному в нічний час, а вдень ховається в укриттях під камінням або деревами. Вона селиться в лісовій підстилці з опалого листя та дотримується наземного способу життя. Активно риє ходи в опалому листі. Їжею їй слугують різні фрагменти рослин, переважно ті, які були піддані гниттю.

Захищаючись від хижаків, райдужний ківсяк намагається якомога швидше сховатися в гущавині листя або закопатися в пухкий ґрунт.

Не маючи такої можливості, він згортається клубком або вистрілює в кривдника їдкий секрет. При необережному поводженні та під час голоду багатоніжка може кусатися. В інших випадках вона із задоволенням повзає по руках, не завдаючи шкоди своєму власникові. Секрет, що виділяється, має неприємний запах і його тривале вдихання здатне викликати алергічну реакцію.

Утримання райдужного ківсяка в неволі

Для пари тварин необхідно мати тераріум з мінімальними розмірами 30х30х20 см. Якщо є можливість, то краще використовувати більш просторе приміщення для домашніх вихованців. Чим більша площа, тим краще.

Як ґрунт використовують суміш кокосового субстрату, землі, піску і гумусу. Ґрунт повинен бути пухким і легким, зручним для прокладання підземних тунелів. У нього добре додати гнилу деревину та опале листя дубу або бука.

Для задоволення потреб райдужного ківсяка в кальції на дно тераріуму спочатку кладуть биту яєчну шкаралупу або природню крейду, а зверху ґрунт товщиною 10-15 см.

Для створення притулків використовують деревну кору, гілки та висаджують мох. Оптимальна температура 20°-22°С при високій вологості від 70 до 90%. Пересихання ґрунту може привести до смерті тварини, тому тераріум необхідно щодня обприскувати зсередини теплою водою з пульверизатора.

Максимально допустима температура не повинна перевищувати 30°С.

У харчуванні ківсяки невибагливі. Крім гнилої деревини й листя в їх раціон можна вводити різні фрукти та овочі.

Багатоніжка пересувається неспішно. Ноги переставляються по черзі спереду назад. Це створює ілюзію хвилеподібного руху.

Для відкладання яєць самка заривається у ґрунт. Там же проходить і линька. Після кожного линяння у личинки додається один сегмент тулуба з парою ніг. Статевозрілими вони стають у віці приблизно 3 років. У самців на сьомому сегменті відсутня пара ніжок і замість них є гоноподій.

Опис

Довжина тіла дорослих особин становить 8-12 см. Воно покрито сірими й темно-сірими поперечними смугами з легким блакитним відливом. На кожному сегменті проглядається червонувате півколо. Голова, антени, ноги червоні. Очі фасеточні.

Захисні залози чорні й виглядають як невелика темна припухлість у голови. Тіло складається приблизно з 51 сегмента. Дихання здійснюється за допомогою трахей, що складаються з трахейних пучків, які відкриваються стигмами на кожному сегменті тулуба.

Тельсон (анальна лопать) червоного кольору. Всі частини сегментарного кільця склерозовані, що надає їм додаткову міцність.

Тривалість життя райдужного ківсяка 7-10 років.