Велика біла акула, або кархародон

Велика біла акула, або кархародон (лат. Carcharodon carcharias) – один з найдавніших видів риб на нашій планеті. Він належить до родини Оселедцевих акул (Lamnidae) із ряду Ламноподібних (Lamniformes). Його предки з'явилися за часів девонського періоду приблизно 400 млн років тому.

Майже не зазнавши ніяких істотних змін, він благополучно дожив до наших днів.

Його вимерлий родич мегалодон (Carcharocles megaladon), що існував в епоху міоцену і пліоцену близько 25-3 млн років тому, виростав в довжину до 17 м і важив до 35-47 тонн. Сила його укусу перевищувала 10 тонн. Хижак без особливих зусиль міг розпороти своїми гострими зубами грудну клітку кита і прокусити йому хребці. Їх довжина складала 15-19 см, а розмір щелеп був близько 2 м.

Верхня щелепа кархародона усипана гострими конусоподібними зубами. На нижній щелепі розташувалися тонкі зуби, що нагадують голки. Ними хижак легко відриває шматки плоті від своєї жертви.

Його кістяк складається тільки з хрящової тканини, а плавники вважаються вишуканим делікатесом. Найчастіше у спійманих особин відрізають тільки їх, викидаючи покалічених риб у море й прирікаючи на вірну смерть.

Напад на людей

Велика біла акула часто атакує людей, тому за нею закріпилося прізвисько акули-людожера. Щорічно у всьому світі реєструється 5-10 випадків її навмисного і неспровокованого нападу на людину. З них лише близько 20% призвели до летального результату.

Офіційно зареєстровано понад 2100 випадків нападу Carcharodon carcharias на людей.

Найчастіше вони відбуваються біля узбережжя Каліфорнії, ПАР, Австралії та Японії. Акули нерідко атакують будь-які плавзасоби, наполегливо їх таранячи й кусаючи. Риб приваблюють переважно люди, одягнені в темний одяг. Напади бувають поблизу берега або в гирлах річок.

Хижачка, як правило, атакує знизу і ззаду, обмежуючись одним укусом. Вона кусає людину зазвичай упівсили й відмовляється від повторних нападів, що дає їй можливість врятуватися. По всій видимості, вона не сприймає людей за гідну жертву, а розглядає їх лише як об'єкт для задоволення своєї цікавості.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в помірних водах Світового океану. У тропіках представники цього виду зустрічаються дуже рідко. В Індійському океані вони живуть від Південної Африки до Сейшельських островів і Червоного моря.

У західних регіонах Тихого океану кархародони поширені від південного сходу Росії до Австралії. У центральній і східній частині вони водяться від Гавайських островів до Аляски та північних берегів Південної Америки.

В Атлантиці їх ареал поширюється від Канади уздовж прибережної зони США до Мексиканської затоки й Карибських островів. Далі він тягнеться уздовж берегів Бразилії й Аргентини. У східній частині Атлантики білі акули спостерігаються від Середземномор'я до Південної Африки.

Вони тримаються переважно на глибинах до 40 м в районі континентального шельфу, біля рифів і атолів. Кархародони можуть випливати у відкрите море і занурюватися на глибини до 900 м.

Поведінка

Самці схильні до тривалих сезонних міграцій. Самки частіше ведуть напівосілий спосіб життя. Риби живуть поодинці або парами. Іноді вони збираються в групи з десяти й більше тварин. Такі скупчення пов'язані зі зміною температури та напрямку підводних течій.

Між собою хижаки спілкуються за допомогою різних плавальних рухів.

Свої емоції вони виражають паралельним плаванням, взаємним кружляння, піднятою спиною та складеними грудними плавниками. Риби загрожують родичам, піднявши хвіст над водою, відкриваючи рота і рухаючи щелепами.

Така демонстрація своїх намірів допомагає встановити ієрархію в групі, яка зберігається при спільному харчуванні.

Велика біла акула – надзвичайно цікаве створіння. Вона любить виставляти голову з води й спостерігати за човнами та людьми. Імовірно її зір дозволяє розрізняти деякі кольори.

У неї дуже гострий слух. Вона може почути сигнал на відстані декількох кілометрів. Хижачка безпомилково визначає місце розташування спійманої на гачок риби або пропливаючої людини.

У неї дуже добре розвинений нюх. Вона здатна вловити найслабші запахи. Біла акула відчуває запах свіжої крові в концентрації 1/100 000 000, а запах, що видається переляканими рибами, призводить її до шаленства.

Єдиним природним ворогом дорослих риб є косатка (Orcinus orca). Рятуючись від її переслідування, кархародон розвиває швидкість до 60 км/год.

Харчування

У великої білої акули порівняно поганий зір для нічного полювання, тому вона полює вдень. Щоб зорієнтуватися в поточній обстановці, вона любить виглядати над поверхнею води.

Молоді особини харчуються невеликими костистими рибами. Досягнувши триметрової довжини, вони переходять на ссавців і великих риб. Кархародони нападають на тюленів, морських слонів, дрібних зубастих і сірих китів. Вони охоче поїдають стерво і мертвих китоподібних.

Біла акула здатна довго обходитися без їжі. Після вдалого полювання вона перетравлює з'їдену їжу кілька днів. Великий тюлень покриває її енергетичні витрати на термін до одного місяця.

Хижачка полюбляє атакувати з засідки та, якщо не вдасться захопити жертву зненацька, то вона відпливає геть. Визначивши потенційну здобич, кархародон починає обходити її колами.

Атакуюча біла акула широко розкриває пащу і відхоплює шматок м'яса від наміченої жертви. Якщо м'ясо сподобалося, вона залишається поблизу, спостерігаючи за твариною, що спливає кров'ю. Коли вона ослабне, починається трапеза. Якщо її не влаштували смакові якості відірваного шматка, то вона вирушає на пошуки нової жертви.

Розмноження

Велика біла акула належить до яйцеживородних риб. Статева зрілість у самців настає близько 9 років, коли довжина їхнього тіла досягає 400 см. У самок вона настає на 3-5 років пізніше після досягнення довжини 450-500 см.

Шлюбний період проходить навесні та на початку літа. Під час спаровування самець кусає самку в область шиї, часто залишаючи на згадку про себе добре помітні шрами.

Запліднені яйця розвиваються в організмі матері. У кожного ембріона є своя жовткова капсула, і його розвиток відбувається індивідуально. Сильні ембріони поїдають ослаблених, тому народжується не більше 8 дитинчат. Вагітність триває 11-12 місяців.

Акуленята з'являються на світ зазвичай в першій половині літа. Вага новонародженого досягає 30 кг, а довжина 120-150 см. Акуленята повністю готові до самостійного існування. Вони здатні самі знаходити собі їжу з перших днів життя. Малюки можуть полювати на жертв, які приблизно у 2 рази поступаються їм розмірами.

Великі білі акули ростуть повільно. До настання статевої зрілості вони щорічно підростають на 20-30 см. Потім їх зростання різко сповільнюється.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 400-600 см, максимум 680 см. Вага коливається від 670 кг до 3200 кг. Спина забарвлена ​​в темно-сірий, сірувато-коричневий або синьо-сірий колір. Черево біле.

Спинна і вентральна частини явно відокремлені бічною лінією, яка простягається від кінчика рила до хвоста. З боків можуть бути великі темні плями.

Голова досить довга, морда має конічну форму. Очі позбавлені повік і розташовані в передній частині голови. У ротовій порожнині є 3 ряди зубів з зазубреними краями. Зябра складаються з 5 пар зябрових щілин.

Веретеноподібне тіло вкрите плакоїдними лусочками. Кожна лусочка є пластинкою, з якої росте загнутий назад трьохвершинний зубець.

Трикутний перший спинний плавник знаходиться позаду грудних плавників, що мають подовжену серпоподібну форму. У хвостового плавника є велика вентральна виїмка. Решта плавців порівняно невеликі.

Велика біла акула в природних умовах живе 50-65 років. У неволі лише деякі особини доживають до 27-30 років.