Чиж

Чиж (лат. Carduelis spinus) – невеликий співочий птах із родини В'юркових (Fringilidae), що відрізняється дивовижною довірливістю до людини та доброзичливим характером. Він дуже швидко стає ручним і не відчуває дискомфорту від перебування в неволі.

Завдяки своєму мелодійного співу ця пташка дуже цінувалася в Стародавньому Римі. Серед римлян особливим шиком вважалося після прослуховування щиросердечної арії подавати на стіл особливо поважним гостям голосистого співака як вишукану закуску. Такий звичай зберігався в Італії аж до XVIII століття.

У Санкт-Петербурзі у 1994 році відкрили на Фонтанці пам'ятник Чижику-Пижику, споруджений бурятським архітектором В'ячеславом Бухаєвим. Відразу ж після свого відкриття він став місцевою визначною пам'яткою. До нього приходять за допомогою й удачею в справах бізнесмени, студенти та молодята.

Наречені мають звичку підносити застиглому в камені чуду орнітології чарку горілки, сподіваючись жити в шлюбі весело і без скандалів.

Розповсюдження

Вид широко поширений в Центральній Азії та Європі за винятком західних областей Франції й частини Іспанії. Зустрічаються також на Далекому Сході та в Японії. У Маньчжурії мешкає ізольована популяція. Південна межа ареалу проходить по Піренеях, Апеннінах і Кавказьких горах.

Пташка зимує на заході та південному заході європейського континенту. Під час зимівлі в одній зграї може бути до 30 особин. Сезонні міграції відбуваються з початку березня до середини квітня та з вересня до кінця жовтня. У неврожайні роки чиж залишається на півдні та не повертається в місця постійних гніздівель.

Він полюбляє селитися у хвойних або змішаних лісах з переважанням ялиці та смереки. У паркову зону з листяними деревами залітає нечасто, головним чином в період нестачі харчів.

Загальна чисельність популяції оцінюється у 32-70 млн особин.

Харчування

Раціон складається переважно з насіння вільхи, берези, модрини, в'яза, кульбаби, будяків і ніжних бруньок різних рослин. В обмеженій кількості пташка ласує горішками та жучками.

Під час вживання їжі чижик перетворюється на справжнього акробата. Щоб витягти корм, він може висіти на гілці вниз головою. У цій нелегкій праці йому допомагає трикутний гострий дзьобик.

Взимку і ранньою весною основним кормом є насіння сосни, тому їх неврожай призводить до масової загибелі чижів від голоду.

Розмноження

Шлюбний період триває з травня по липень. За ці місяці одна пара іноді встигає вивести два виводки. Перед спарюванням самець довго переслідує майбутню дружину з напіввідкритими крильцями та скуйовдженим пір'ям.

Крихітне гніздечко розташовується на верхівці дерев на висоті не нижче 8 м. Воно будується з корінців, сухої трави, моху та лишайників. Зсередини викладається вовною та м'якими пір'їнками.

Самка відкладає від 4 до 6 світлих овальних яєць з фіолетовими або червоними цятками. Вона висиджує їх самостійно протягом 12-14 днів. Їжу їй доставляє турботливий чоловік.

Годуванням пташенят займаються обидва батьки. Вони приносять їм комах, личинок і мурашиних лялечок.

Через два тижні після свого народження пташенята залишають батьківське гніздо. Доросле оперення у них з'являється через місяць.

Юні чижі навчаються співати, наслідуючи вокал батька, а іноді вівсянок або коноплянок, що знаходяться по сусідству.

Утримання чижа вдома

Чижі добре пристосовуються до життя в домашніх умовах та явно не обтяжені присутністю інших співмешканців, аби вони тільки не виявляли до них агресії. Вони можуть схрещуватися й давати гібридне потомство з канарками й щигликами.

Для комфортного самопочуття домашнього улюбленця цілком підходить клітка 40 х 45 х 50 см, хоча оптимальним варіантом буде просторий вольєр. У ній до однієї зі сторін прикріплюється годівниця, в яку насипають промитий річковий пісок і мінеральні підгодівлі. Можна використовувати товчену яєчну шкаралупу і крейду.

У клітці має бути безліч жердинок різної товщини й форми.

Це допоможе краще імітувати природне середовище проживання. Встановлюють клітку прямо на підвіконні, а зверху накривають тканиною або картоном, щоб уникнути негативного впливу надмірних сонячних променів і перегрівання.

Вихованця потрібно якомога частіше випускати на волю, залишаючи дверцята відкритими. Повеселившись на просторах квартири, він сам повернеться у своє житло. Вільні прогулянки позитивно позначаються на його здоров'ї та оберігають від стресу.

На день пернатому одному потрібно приблизно 1,5-2 чайні ложки їжі. Можна давати проросле зерно, трохи дрібно покришеного листя капусти, натерту на тертці моркву, гарбуз або яблука. Періодично згодовують мух і борошняних черв'яків.

Для сточування кігтиків кладуть нарізані гілочки фруктових порід.

Чижі обожнюють купатися. Вони з задоволенням плескаються до тих пір, поки ґрунтовно не намокнуть. Для прийняття водних процедур їм ставлять мініатюрну ванночку. Після купання улюбленця варто помістити в тепле приміщення без протягів, бо він схильний до простудних захворювань.

Для пиття необхідна окрема чиста посудина.

Опис

Довжина тіла становить 11-12 см. Розмах крил близько 21-22 см, а маса 13-15 г. Статура ніжна і витончена. У забарвленні переважає жовто-зелений колір з сірими й чорнуватими плямами.

Дзьоб тонкий, загострений. На крилах розташовані жовті смуги. У самців чорне підборіддя й верхівка голови, сірі щічки, світло-жовта шия та яскраво-жовта груди. Животик білий, з темними крапочками. Хвіст короткий.

У самочок і молоді менш виразний наряд. У них сіро-зелене забарвлення, але більш тьмяне і не таке яскраве. Черевце білувате.

Тривалість життя чижа в природних умовах не перевищує 2-3 років. У неволі за умови дбайливого догляду він доживає до 8-10 років.