Ланер, або середземноморський сокіл

Ланер, або середземноморський сокіл (лат. Falco biarmicus) відноситься до сімейства Соколові (Falconidae) із ряду Соколоподібних (Falconiformes). Цей хижий птах середніх розмірів отримав свою назву від старофранцузького слова lanier, що перекладається на українську мову як «боягуз».

Він дійсно побоюється людини, тому намагається селитися в малодоступних для неї місцях.

У ряді регіонів місцеве населення традиційно вважає ланера викрадачем домашньої живності та знищує його гніздівлі. Це призвело до того, що в першій половині XX століття відбулося різке зниження чисельності європейської популяції. За найоптимістичнішими оцінками в Європі зараз гніздиться всього лише від 500 до 900 пар.

Від сапсана (Falco peregrinus) середземноморський сокіл відрізняється більш витонченим статурою, вузьким довгим хвостом і манерою польоту. В повітрі він робить порівняно менше помахів крилами, завдяки їхній більшій площі.

Вид вперше описав у 1825 році голландський натураліст Конрад Якоб Теммінк.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в Південно-Східній Європі та майже повсюдно в Африці. Ізольовані популяції є в Малій Азії та на Аравійському півострові.

В Європі середземноморські соколи раніше зустрічалися по всьому узбережжю Середземного моря. На сьогодні вони збереглися в Хорватії, Греції та на Сицилії. У Центральну і Західну Європу вони залітають рідко. У вересні 2008 року один ланер був спійманий в Криму.

Птахи населяють переважно відкриті простори. Вони віддають перевагу степам, саванам, пустелям і напівпустелям. Значно рідше спостерігаються в рідколіссі. У гірській місцевості пернаті зустрічаються на висотах до 4000 м над рівнем моря.

Середземноморський сокіл схильний здійснювати тривалі міграції в пошуках їжі.

Загальна чисельність популяції оцінюється у 800-1000 тисяч дорослих особин.

Існують 5 підвидів. Номінативний підвид мешкає в Центральній і Південній Африці. Його ареал простягається від Конго на заході до Кенії на сході та ПАР на півдні.

Поведінка

Ланер – дуже спритний і рухливий птах. Він швидко літає та має здатність за потреби різко змінювати напрямок руху під час польоту. Поза сезоном розмноження холості особини ведуть поодинокий спосіб життя.

Подружні пари можуть довго залишатися разом і полювати в парі.

При парному полюванні один птах виглядає жертву з висоти, а інша хапає її, несподівано підлетівши до неї з боку і переслідуючи в горизонтальному польоті.

У середземноморських соколів добре розвинений зір. Вони здатні на великій відстані помітити потенційну здобич і локалізувати її точне місце знаходження.

Харчування

Ланери харчуються їжею тваринного походження. В їх раціоні переважають дрібні й середні птиці. Вони часто полюють на галок (Corvus monedula), звичайних боривітрів (Falco tinnunculus), степових боривітрів (Falco naumanni), сизих голубів (Columba livia) і європейських кекликів (Alectoris graeca). Хижаки хапають їх в повітрі.

У пустельних регіонах, де мало пернатої живності, середземноморські соколи ловлять молодих кроликів, щурів, ящірок на поверхні ґрунту. Під час нестачі харчів вони втамовують голод павуками, жуками та скорпіонами.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 3 років. Шлюбний період у Північній Африці та Південній Європі проходить з квітня по травень. На заході й північному сході африканського континенту він починається з січня по лютий.

У Східній, Центральній і Південній Африці його початок припадає на червень, а закінчення на жовтень в залежності від кліматичних умов.

Птахи утворюють моногамні подружні пари. У шлюбний період самці прагнуть привернути увагу самок. Вони демонструють їм свої льотні якості, виконуючи фігури вищого пілотажу, і голосно кричать.

Середземноморські соколи гніздяться в торішніх гніздах інших хижих птахів або чапель.

Гнізда можуть розташовуватися на високих деревах або скелястих виступах, а в пустелі Сахара навіть на поверхні ґрунту. Зрідка птахи гніздяться на багатоповерхових будинках в ряді великих африканських міст.

Самка зазвичай відкладає 3-4 бежеві яйця з жовтуватими цяточками. Інкубація триває 32-34 дні. Пташенята вилуплюються сліпими, голими й безпорадними. На другому тижні вони покриваються коричневим пухом, а на крило стають у віці 35-45 років.

Підлітки, що вилетіли з гнізда, ще 1-2 місяці залишаються разом з батьками. До самостійного існування вони переходять після того, як навчаться самі собі добувати корм.

Опис

Довжина тіла 40-50 см. Розмах крил 100-110 см. Вага 500-900 м Самки помітно більші й важчі за самців.

Забарвлення спини варіюється від сіруватого до темно-сірого кольору. Вздовж хребта проходять світлі смужки. Черевна сторона кремова або світло-коричнева. У північних популяцій на ній видно темні плями та смуги.

Голова забарвлена в червонувато-коричневий колір. З її боків і в області горла є білувате оперення. У більшості випадків самки трохи темніші за самців.

Тривалість життя середземноморського сокола в дикій природі близько 16 років.