Смарагдова оса

Смарагдова оса (лат. Ampulex compressa) належить до родини Ампуліциди (Ampulicidae) із ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera). Вона неагресивна і сама першою ніколи не нападає на людей. Кусатися іноді можуть тільки самки, якщо спробувати відібрати у них упійману ними жертву.

Їхня отрута не дуже токсична, але може становити небезпеку для осіб, які страждають на алергію.

У постраждалих спостерігається хвороблива припухлість у місці укусу, рідше локальний параліч та проблеми з координацією рухів.

Завдяки яскравому привабливому забарвленню та невибагливості до умов утримання ця комаха набирає популярності як домашній улюбленець серед любителів екзотичних тварин.

Вид вперше описав у 1781 році датський ентомолог Йоганн Християн Фабрицій.

Розповсюдження

Початковий ареал проживання знаходився в тропічній зоні Південної Азії, островів Індійського та Тихого океанів. Потім він розширився до Близького Сходу та Північної Африки.

Смарагдова оса є теплолюбною комахою і селиться переважно у тропіках та субтропіках. Вона зустрічається в лісах з густою чагарниковою та трав'янистою рослинністю, віддаючи явну перевагу рідколіссю і уникаючи густих лісових масивів.

У середині ХХ століття комаха була завезена в Австралію, Бразилію та на Малайський архіпелаг, де успішно акліматизувалася. У 1941 році її завезли на Гавайські острови для боротьби з місцевими тарганами, але там вона не змогла адаптуватися до місцевих умов.

Поведінка

Масовий виліт імаго спостерігається у найспекотніші місяці. Активність проявляється у світлий час доби. У похмуру погоду та при слабкому освітленні вона суттєво знижується.

Смарагдові оси відрізняються особливим способом турботи про своє потомство. Хоча дорослі особини харчуються переважно квітковим нектаром, їжу для своїх личинок вони заздалегідь готують у вигляді живого таргана.

Вони паралізують рухливість його передніх ніг першим укусом свого жала, а потім повторним укусом вводять отруту до нервового центру. Незабаром рухова система ужаленої комахи відновлюється, але її поведінка залишається під впливом токсинів. Тепер вона дуже повільно пересувається, втрачає рефлекси і не потребує їжі.

Трохи зачекавши, смарагдова оса відкушує в неї частину вусиків, потім хапає за частину, що залишилася, і тягне її в наземне гніздо. Тарган зовсім не захищається, оскільки отрута повністю придушує його інстинкт самозбереження і дозволяє йому пересуватися лише під чужим контролем.

Найчастіше жертвами смарагдових ос стають американські (Periplaneta americana), австралійські (Periplaneta australasiae), мармурові (Nauphoeta cinerea) та туркменські таргани (Periplaneta lateralis).

Харчування

У природних умовах проживання імаго годуються квітковим нектаром, а за його відсутності солодким соком рослин. У неволі вони можуть задовольнятися медом, розведеним у воді.

Смарагдові оси здатні кілька діб залишатися без їжі, проте вже на третій день голодування в їхніх організмах починаються процеси, що становлять серйозну небезпеку здоров'ю.

Розмноження

Смарагдові оси починають розмножуватися через 2-3 дні після закінчення метаморфозу. Самці зайняті активним пошуком самок. Знайшовши партнерку, самець виконує перед нею своєрідний шлюбний танець, перегороджуючи їй дорогу і стикаючись лобами.

Комахи спаровуються близько хвилини. Одного спарювання самці цілком достатньо, щоб відкладати яйця приблизно півтора місяці. Зазвичай вона відкладає яйця через день. Самці після парування втрачають інтерес до партнерки і прямують на пошуки наступної.

Запліднена самка відкладає на стегнах другої пари кінцівок таргана яйце і потім блокує вхід у гніздо зовні, щоб захистити його від хижаків та інших паразитів. Протягом півгодини вона завалює його землею і опалим листям.

Личинка вилуплюється через 3 дні. Наступні 4-5 днів вона харчується, висмоктуючи гемолімфу з таргана. Він живий, але навіть не намагається втекти. Потім личинка перебирається всередину тіла жертви та починає поїдати її внутрішні органи протягом 7-9 діб.

Щоб тарган залишався живим якомога довше, вона пошкоджує його дихальний та нервовий центр лише на фінальній стадії розвитку. Личинка заляльковується всередині вже мертвої комахи.

Залежно від умов довкілля лялькування триває кілька діб. Весь процес від моменту відкладання яйця до вилуплення дорослої оси займає близько місяця. Від таргана залишається лише екзоскелет.

Кожна самка протягом життя відкладає, як правило, від 20 до 40 яєць.

Утримання в неволі

Смарагдові оси – дуже активні комахи, тому їм потрібен просторий інсектарій. Для групи з 3-10 дорослих особин необхідно мати мінімальний об'єм 50х50х100 см.

Разом не можна утримувати більше ніж 2-3 самок, інакше вони будуть битися за тарганів та нори. Їхні бійки нерідко закінчуються смертю суперниць.

Інсектарій повинен щільно закриватися, щоб уникнути втечі комах. Смарагдові оси не витримують задухи задухи та перегріву, тому обов'язкова наявність вентиляції.

Як субстрат використовують суміш дрібної гальки, торфу, подрібненої деревної кори та піску. Він не повинен бути пухким. Його викладають на дно інсектарію шаром 10-15 см, щоб самка змогла викопати гніздо.

Для освітлення використовують люмінесцентні та ультрафіолетові лампи. Без інтенсивного світла смарагдові оси перестають рухатися, не їдять і рідко нападають на тарганів.

В інсектарії встановлюють плоскі миски для води та їжі. Відсутність води може призвести до загибелі комах. Укриття для тарганів споруджують зі шматочків кори та камінців.

Вдень температуру підтримують на рівні 23-27°С. На ніч її знижують на 2-3 градуси. Оптимальна вологість 60-70%.

Опис

Довжина самок становить 21-23 мм, а самців 15-18 мм. Тіло зелене, з характерним райдужно-блакитним відтінком. У самок масивні щелепи.

Кінцівки довгі та тонкі. Друга та третя пари ніг прикрашені червоно-жовтогарячими смугами.

Голова маленька, очі великі. Довжина антен досягає 10 мм.

Крила маленькі та прозорі. Черевце відокремлене від головогрудей пластинкою, яка у самок закінчується жалом.

Тривалість життя самців смарагдової оси близько 4 тижнів. Самки доживають до 1,5-2 місяців.