Гімалайський ведмідь

Гімалайський ведмідь (лат. Ursus thibetanus) – хижий ссавець з родини Ведмедеві (Ursidae). Він є найближчим родичем барибала, американського чорного ведмедя. На відміну від гризлі або бурого ведмедя він відрізняється більш поступливим характером і меншою агресивністю.

Його також називають уссурійським, тибетським, азіатським, білогрудий, комірним або місячним ведмедем.

Представники цього виду мають чорне забарвлення та місяцеподібну білу пляму на грудях, що нагадує латинську букву V. Зрідка зустрічаються коричневі особини. Їх шию прикрашає довга шерсть, що нагадує комір. Залежно від місця проживання розрізняють сім підвидів цих ссавців. Вони зустрічаються в гірських лісах від Ірану через Афганістан, Пакистан і Гімалаї до Кореї та Японії.

Північний ареал охоплює південний схід Китаю й Приморського краю Росії, а на півдні доходить до північних районів В'єтнаму, островів Тайвань і Хайнань. У Гімалаях ведмеді живуть влітку на висотах від 3000 до 4000 м над рівнем моря, а з настанням зими спускаються в передгірні долини.

Варварський видобуток ведмежої жовчі

У долинах на нещасних ведмедиків полюють безжальні пособники народних цілителів. У народній медицині багатьох країн Азії ведмежа жовч цінується нарівні з женьшенем і вважається потужним омолоджувальним і тонізуючим засобом.

Спійманих клишоногих утримують в тісних клітках на спеціальних фермах і піддають дуже болючому відбору жовчі.

Для цього їм в жовчний міхур вводять катетер. Процедура не смертельна, але дуже болісна і викликає рак печінки.

Тварини, що піддаються такій варварській процедурі, нерідко намагаються накласти на себе руки, розбивши собі голову об залізні прути клітки або перегризаючи лапи, щоб померти від втрати крові. Катування можуть тривати від 5 до 10 років, після чого знесиленого звіра вбивають, а його м'ясо продають у місцеві ресторани.

Грам ведмежої жовчі коштує близько 100 доларів. У Китаї її додають в вино і байцзю (китайську горілку). За один раз з ведмедя щодня викачують до 100 мл жовчі. За даними Animals Asia Foundation, організації що займається захистом тварин в Азії, в КНР на ведмежих фермах утримуються понад 10 тисяч клишоногих.

З 2000 року її активістам вдалося викупити, а після реабілітації випустити на волю близько 500 гімалайських ведмедів в Китаї та 200 у В'єтнамі.

Поведінка

Гімалайський ведмідь багато часу проводить на деревах. На них він здобуває собі корм і рятується від надокучливого гнусу. Основну небезпеку для нього крім людини несуть амурський тигр і бурий ведмідь.

Тварина виявляє активність як вдень, так і вночі в залежності від потреби в їжі. Пересувається на чотирьох лапах, але може ставати й ходити на задніх лапах, щоб дістатися до ласощів, які її цікавлять.

Звір добре лазить по деревах і плаває. Він полюбляє вести самотній спосіб життя, щодня знаходячи собі їжу на території від 1 до 2 кв. км.

Більша частина раціону складається з рослинної їжі.

Всеїдна істота із задоволенням поїдає кедрові та лісові горіхи, мед, жолуді, ягоди, кореневища, соковиті цибулини, молоді пагони чагарників і трав. Їжа тваринного походження не перевищує 15% і складається з молюсків, жаб, мурах і комах.

На більш велику здобич гімалайський ведмідь нападає вкрай рідко, але при нагоді може поласувати падлом. Втім, це не заважає йому, якщо є бажання, впоратися навіть з водяним буйволом, що важить близько 1000 кг. Хижак ламає шийні хребці парнокопитного гіганта одним ударом своєї потужної лапи.

На людину він нападає у випадках лише дуже нахабного вторгнення на свою територію та явної провокації з боку прямоходячих приматів. Наприклад, у 2009 році група галасливих туристів вирішила зробити селфі з клишоногим в околицях японського міста Такаяма (префектура Гіфу). Чотири володарі крутих девайсів поїхали в морг, а вісім в реанімацію.

Ведмедики, що живуть у важкодоступних місцях і далеко від цивілізації, як правило, до людини ставляться абсолютно байдуже.

Зимова сплячка

Взимку гімалайські ведмеді впадають в сплячку за винятком південних районів свого ареалу. Барлогу влаштовують в дуплах старих дерев, переважно липи або тополі. Влітку і пізньої осені вони посилено харчуються, щоб запастися достатньою кількістю жиру на зимовий період.

Під час зимової сплячки серцебиття й ритм дихання істотно сповільнюються, але температура тіла знижується несуттєво.

З цієї причини можна швидше говорити про зимовий сон. При найменшому потеплінні тварина легко прокидається й відразу вирушає на пошуки їжі.

Розмноження

Шлюбний період проходить в залежності від кліматичних умов місця проживання. У Сибіру він починається в червні або липні, а в Пакистані й більш південних районах в жовтні. Поява на світ ведмежат відбувається практично повсюдно в період з лютого по березень.

Вагітність може тривати від 200 до 240 днів. Зазвичай на світ з'являються два ведмедики, іноді бувають 3-4 дитинчати. Новонароджені важать від 300 до 450 г. На четвертий день вони починають самостійно пересуватися, а через тиждень після свого народження розплющують очі.

Малюки в перші місяці свого життя ростуть повільно і в травні важать всього лише близько 2,5 кг.

На четвертому місяці ведмежата покидають барліг і під наглядом матусі починають навчатися ведмежої мудрості. З матір'ю вони розлучаються по досягненню дворічного віку, а рік потому стають статевозрілими.

Опис

Дорослі особини досягають довжини тіла від 120 до 180 см. Самці важать від 110 до 150 кг, а самки від 65 до 90 кг. У зоопарках на казенних харчах деякі екземпляри примудряються відгодуватися до 220 кг.

Хвіст короткий, його довжина становить 6-10 см. Тіло потужне і мускулисте, голова велика і кругла з тонкою й гостроносою мордою. Очі маленькі. Вуха великі й широко розставлені в сторони. Хутро чорне, коротке і шовковисте. На грудях присутня біла, рідше жовтувата пляма.

У природних умовах середня тривалість життя близько 20 років. У неволі рекордсменом-довгожителем став гімалайський ведмідь, який зміг дожити до 43 років.