Куроподібні

Куріпка червона

11.02.2018

Червона куріпка (лат. Alectoris rufa) належить до родини Фазанові (Phasianidae) із ряду Куроподібних (Galliformes). Своїми розмірами й зовнішністю вона нагадує сіру куріпку (Perdix perdix) і кеклика азійського (Alectoris chukar). З ним вона часто дає гібридне потомство. Стурбовані цим явищем британські парламентарії у вересні 1992 року на законодавчому рівні заборонили їх гібридизацію.

Красная куропатка фото

Вид був вперше описаний у 1758 році як Tetrao rufus шведським зоологом Карлом Ліннеєм. До роду Alectoris він був віднесений у 1829 році німецьким орнітологом Якобом Іоганном Каупом.

Розповсюдження

Вид поширений на північному заході й сході Франції, Піренейському півострові, півночі Італії та острові Корсика. Він був завезений на Канарські, Азорські й Канарські острови. Як мисливська дичина червона куріпка у 1770 році потрапила в Англію, де відмінно акліматизувалися в південній і центральній частині країни.

Раніше її ареал проживання простягався значно далі на схід. До XVI століття вона зустрічалася на території Німеччини, а окремі птахи аж до 20-х років ХХ століття спостерігалися у Швейцарії. Німецька популяція вимерла у 1560 році через різку зміну кліматичних умов. Тепер робляться спроби по її акліматизації в південних регіонах Нідерландів і Новій Зеландії.

Птахи полюбляють селитися в місцевостях з вологим і середземноморським кліматом. Вони добре себе почувають як на піщаних і глинистих ґрунтах, так і в горах на висотах до 2000 м над рівнем моря.

Відомо 3 підвиди. Номінативна форма A.r. rufa поширена в Великобританії, Франції, Іспанії, Італії та Люксембурзі. Підвиди A.r. hispanica і A.r. intercedens зустрічаються тільки на території Іспанії й Португалії.

Красные куропатки на лугу

Поведінка

Червоні куріпки утворюють невеликі сімейні групи. Восени в них може бути від 10 до 40, а взимку до 70 птахів. До кінця зими молоді півні часто збираються в холостяцькі зграї. По землі вони пересуваються вкрай повільно і люблять сидіти близько один до одного.

Пернаті уникають ділянок з низькою травою, де не можна сховатися.

У посушливій місцевості вони часто збираються після дощу біля калюж, щоб попити води й прийняти ванни. В інший час намагаються триматися ближче до будь-яких джерел і водоймищ.

Птахи літають на незначні відстані, роблячи в повітрі швидкі помахи крилами. В польоті чітко видно їх рудуватий хвіст і біле підборіддя. Для спілкування пернаті використовують великий набір звукових сигналів, що відрізняються гучністю й тональністю. Під час годівлі вони видають мелодійне тихе щебетання, а в шлюбний період спілкуються за допомогою бурмотіння.

Стайка красных куропаток

Раціон складається переважно з їжі рослинного походження. Куріпки поїдають насіння, листя й пагони різних рослин. Вони люблять ласувати ягодами, фруктами й корінцями, які можуть витягти з ґрунту, нерідко заходять на фермерські поля в пошуках злакових і бобових культур.

Найбільша активність проявляється в ранкові години й до настання полуденної спеки, яку птахи намагаються пересидіти в тінистому укритті. Щоб компенсувати втрати енергії при вигодовуванні пташенят, червоні куріпки активно поїдають дрібних комах, личинок та іншу безхребетну живність. Молоді особини навесні й влітку приділяють підвищену увагу поїданню мурах.

Розмноження

Шлюбний період у більшості регіонів починається наприкінці січня або на початку лютого. Самці тяжіють до полігамії, тому часто влаштовують бійки між собою, щоб завести власний гарем. Вони займають домашні ділянки без жорстко визначених меж і готуються до подальшого спілкування з самками.

Зазвичай одному півню вдається створити гармонійний шлюбний союз з двома курками.

Знайшовши собі подругу, він починає шукати відповідне місце для гнізда. Досить часто воно буває під чагарником. Півень лягає на поверхню ґрунту і, обертаючись всім тілом по колу, викопує невелику чашоподібну ямку. Потім він вистилає її зсередини тонкими травинками та листочками.

Самка ретельно перевіряє споруджене гніздо. Після проведеного прискіпливого огляду вона або відмовляється від нього, або приймає та відкладає в ньому 10-12 яєць (максимум 18-20). Яйця мають глянцеву поверхню білуватого, кремового або блідо-жовтого кольору з дрібними сірими або коричневими цятками. Вони важать від 19 до 21 г і мають середній розмір 40х30 мм. Інкубація триває 23-24 дні. Кладку висиджує самка.

Птенцы красной куропатки

Вже через кілька годин після своєї появи на світ пташенята залишають гніздо і відправляються на пошуки корму разом з матусею. Їх здобиччю стають дрібні коники й мурашки. У віці 10 днів малята вже здатні літати на короткі дистанції.

Через 3-5 тижнів вони починають поїдати насіння, а трохи пізніше й іншу рослинну їжу. Пташенята свою першу зиму проводять з матір'ю, самці у вихованні молодого покоління участі не приймають. Винятки становлять лише випадки, пов'язані з її смертю.

Статева зрілість у червоних куріпок настає приблизно в однорічному віці наступної весни.

Опис

Довжина тіла дорослих особин 32-34 см, а розмах крил 45-50 см. Вага півнів коливається від 480 до 540 г, а самок від 390 до 520 г. Довжина хвостів у них 87-97 мм і 77-92 мм відповідно. Самці більші за самок. Статевий диморфізм в забарвленні оперення відсутній.

Спина забарвлена ​​в коричневий колір. Під очима і на горлі є біла пляма. Груди сіро-блакитні, черево жовтувате, на боках розташовані характерні біло-сірі смуги. На горлі є чорна цятка. Ноги й дзьоб червоні. Райдужки очей коричневі.

У молодих птахів лоб і потилиця темніші й забарвлені в оливково-коричневий колір. Щоки, горло і підборіддя брудно-білі. Верхня частина тіла сіро-коричнева, на крилах проглядаються чорні цятки на білому тлі. Темно-коричневий дзьоб з часом набуває світло-червоного відтінку. Ноги світло-рожеві.

Тривалість життя червоної куріпки в дикій природі близько 6 років.