Канадська лонтра, або канадська видра

Канадська лонтра, або канадська видра (лат. Lontra canadensis) належить до підродини Видрові (Litrinae) із родини Мустелові (Mustelidae). Вона є найпоширенішим і найчисельнішим представником роду Lontra.

До колонізації Північної Америки європейцями цей ссавець проживав на більшій частині континенту, населяючи різні типи водойм.

Зменшення чисельності його популяції у ХХ столітті відбулося головним чином через знищення водно-болотних угідь та розвиток промисловості.

Канадські лонтри дуже чутливі до забруднення довкілля. Вони легко накопичують у своєму організмі ртуть, хлорорганічні сполуки та солі важких металів, що призводить до різкого зниження репродуктивних функцій.

Вид вперше описав у 1777 році німецький натураліст Йоганн Християн фон Шребер.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться у Північній Америці. Він тягнеться від морського узбережжя Канади до Тихоокеанського північного заходу і через східне узбережжя США до берегів Мексиканської затоки. Канадські видри також мешкають на Алясці та Алеутських островах. На півночі кордон ареалу проходить біля південного підніжжя заполярного хребта Брукс-Рейндж.

Раніше канадські лонтри були поширені в Мексиці у дельтах річок Колорадо та Ріо-Гранде.

Тварини селяться біля багатих на рибу водойм з прозорою і чистою водою. Їх приваблюють ділянки із густою прибережною рослинністю. У горах вони спостерігаються на висотах до 2500 м над рівнем моря.

Систематики виділяють від 7 до 20 підвидів. Номінативний підвид мешкає у Канаді та центральних штатах США.

Поведінка

Канадська видра активна протягом усього року. Взимку вона виявляє активність переважно у світлий час доби. Навесні, влітку та восени вона полює найчастіше в сутінках та вночі.

За нестачі корму тварини можуть мігрувати на значні відстані. Зазвичай вони щодня проходять від 2 до 5 км, але під час безгодівлі здатні долати до 87 км на добу.

Вони незграбно, але досить жваво пересуваються твердою поверхнею з піднятою спиною, вміють швидко бігати і добре стрибати. Взимку звірятка докладають багато зусиль, щоб тримати відкритими ополонки у водоймах, не даючи їм замерзнути. Щоб отримати доступ до води, вони часто використовують боброві греблі.

Канадські лонтри – соціальні тварини. Вони живуть сімейними групами, але бувають і переконані прихильники поодинокого способу життя. Іноді кілька сімейних груп із самок та їхнього потомства об'єднуються для спільного полювання. До них можуть приєднуватися самотні самці. У групах співіснують до 17-20 особин.

Вони не мають визначених територіальних меж, тому кілька ділянок різних власників часто перекриваються.

Видри із задоволенням граються. Вони обожнюють ковзати по замерзлому льоду, кататися в снігу і ганятися за кинутими предметами. Своєю грайливістю вони нагадують домашніх котів. Після ігор звірятка люблять відпочивати або засмагати на березі.

Між собою ці ссавці спілкуються за допомогою звукових сигналів та ароматів. Вони повідомляють одноплемінникам про свою присутність фекаліями, сечею та запашним секретом. У стані переляку чи підвищеної агресивності вони виділяють запахи, що нагадують мускус.

Залежно від емоційного стану тварина здатна ревти, гарчати, шипіти або гавкати. Сигналом тривоги служить різке видихання повітря через ніздрі.

Канадська лонтра легко приручається та дресирується. Її можна навчити приносити спійману на березі рибу чи дичину.

Головними природними ворогами є вовки, ведмеді, пуми та великі хижі птахи.

Харчування

Основу раціону складає риба. Найменшою мірою поїдаються амфібії, ракоподібні, молюски, дрібні рептилії та птиці. Іноді видри ласують стиглими фруктами.

Як правило, вони полюють на риб, що повільно плавають. На полюванні у прозорій воді хижаки покладаються на свій зір, а в каламутній та вночі реагують на присутність потенційної жертви своїми чутливими вібрісами.

Канадська лонтра плаває зі швидкістю до 11 км/год, виставивши голову над поверхнею води, і здатна у водному середовищі миттєво змінювати напрямок руху.

Під водою вона залишається до 5 хвилин, занурюючись на глибину до 20 м. При зануренні у неї уповільнюються непотрібні в цей момент метаболічні процеси, щоб максимально раціонально використовувати кисень, який є в легенях.

Спійману здобич тварина з'їдає на суші. Залежно від віку та розмірів вона щодня потребує 500-1000 г корму.

Мисливські угіддя канадської лонтри можуть тягнутися вздовж берега на відстань до 40 км. У пошуках їжі вона пропливає за добу до 15 км.

Розмноження

Самці стають статевозрілими у віці близько 2 років, а самки на рік пізніше. Шлюбний період проходить із грудня до квітня. Спарювання відбувається переважно на суші та дуже рідко у воді. Воно триває від 20 до 70 хвилин із кількома перервами на відпочинок.

Розвиток запліднених яйцеклітин може призупинятися терміном до 10-12 місяців.

Незадовго перед пологами самка підшукує підземний притулок і вистилає його зсередини травою і мохом. Він розташовується на березі вище за лінію затоплення.

Справжня вагітність триває від 60 до 65 днів. Самка народжує від двох до трьох, іноді чотирьох дитинчат. Вони з'являються на світ голими і сліпими напровесні. Їхня довжина тіла становить 15-18 см, а вага близько 100 г.

Дитинчата починають активно повзати в норі наприкінці другого тижня, а у віці 28-33 днів у них розплющуються очі, і відростає щільне хутро. Півторамісячні малюки під наглядом матері починають плавати поблизу свого укриття.

Молочна годівля триває близько 3 місяців. Потім підлітки повністю переходять на тверду їжу. З матір'ю вони залишаються 12-14 місяців, навчаючись необхідним для самостійного виживання навичкам полювання.

Опис

Довжина тіла 68-110 см, а хвоста 30-50 см. Висота в загривку близько 22 см. Вага 5-14 кг. На відміну від звичайної видри (Lutra lutra) у канадської лонтри довша шия і вузька морда, менший простір між вухами і коротший хвіст. Самці трохи більші і важчі за самок.

Шерсть дуже щільна, її щільність становить 50 тисяч волосинок на один квадратний сантиметр. На м'якому підшерсті ростуть жорсткі остюки. Підшерстя заповнене бульбашками повітря і має терморегулюючий ефект.

Довгий м'язистий хвіст звужується до кінчика і повністю покритий волосяним покривом. Він служить кермовим та стабілізуючим органом.

Тулуб витягнутий. Кінцівки короткі та міцні, між пальцями ніг добре помічені плавальні перетинки.

Округла голова закінчується округлою мордою. На верхній губі розташовані чутливі вібриси, які використовуються для орієнтації під водою.

Тривалість життя канадської лонтри в дикій природі досягає 15-20 років.