Зірчаста черепаха

Зірчаста черепаха (лат. Geochelone elegans) належить до родини Суходільних черепах (Geochelone). Надзвичайно красивий та оригінальний панцир зробив її дуже популярною серед любителів екзотичних тварин. На початку 1970-х років лише на ринках Калькутти щорічно продавалося понад 10 тисяч таких рептилій.

З метою збереження виду в природних умовах уряд Індії у 1972 році вжив заходів щодо його охорони та обмеження вивезення за межі країни (Indian Wildlife Act).

Будучи корінною мешканкою вологих тропічних лісів, зірчаста черепаха погано витримує транспортування. Дуже багато рептилій при зниженій вологості страждають на захворювання дихальної системи, що в більшості випадків призводить до їх швидкої смерті.

Вид вперше описав у 1795 році німецький зоолог Іоганн Давид Шопф.

Розповсюдження

Зірчаста черепаха зустрічається на території Пакистану, південних районів Індії та на острові Шрі-Ланка. Невеликі популяції призвичаїлись до існування у посушливих лісах та напівпустелях, навчившись впадати у сплячку під час сухого сезону.

Для життя рептилія найбільш охоче вибирає місцевість, що поросла густими чагарниками. Цілком комфортно вона почувається у напівсухій савані поблизу водойм та в степу. Плазун самостійно викопує собі укриття.

Забарвлення панцира служить чудовим маскуванням серед кущів або сухої трави. Зірчасті черепахи, що живуть у західних районах Індійського субконтиненту, більші і темніші за своїх південних одноплемінників.

Поведінка

Протягом дня рептилія відпочиває. На пошуки їжі вона вирушає в сутінках і на світанку. У період мусонів виявляє майже цілодобову активність.

У посуху зірчасту черепаху можна помітити лише рано-вранці і ближче до сутінків. Денну спеку вона проводить в тіні. Завдяки камуфляжному забарвленню помітити її серед рослинності дуже важко.

Харчування

Основу раціону становить трава, лежачі на землі фрукти і квіти рослин. Для нормалізації травлення зірчаста черепаха періодично поїдає суху траву. Вона може зрідка поласувати їжею тваринного походження, що складається переважно з безхребетної живності (комахи та їхні личинки).

Деякі екземпляри були помічені за поїданням мертвечини. У холодну пору метаболізм у них уповільнюється, і вони можуть по кілька тижнів залишатися без їжі.

Розмноження

Шлюбний період збігається із сезоном дощів. У північних регіонах він проходить із червня по вересень і супроводжується ритуальними сутичками особин чоловічої статі за право продовження роду.

Готова до спарювання самка втягує голову і оголює клоаку.

Через 9-12 тижнів після спарування самки відкладають по 5-9 яєць у різних місцях, попередньо викопавши в м'якому ґрунті або піску невелику ямку глибиною до 15 см. При цьому вони дивляться, щоб ґрунт не був надто вологим. Підвищена вологість погано позначається на розвитку ембріонів.

Кількість яєць у наступних кладках зменшується і може обчислюватися лише 1-3 штуками. Їхні розміри становлять близько 45 х 35 мм, а вага 20-40 г.

Тривалість інкубації повністю залежить від кліматичних умов місцевості і коливається від 86 до 150 днів.

Температура у кладці тримається не вище ніж 29-30°С, значно рідше до 31°С. У першому випадку розвиваються переважно самці, а у другому виключно самки. Вилуплені черепашки повністю самостійні і не вимагають батьківського піклування. Довжина їхнього тіла не перевищує 35-45 мм.

Статева зрілість у самців настає у віці 6-8 років, а у самок на 2-4 роки пізніше.

Опис

Загальна довжина 30-38 см, а жива вага сягає 7 кг. Самки більші за самців. Самці мають довші та товстіші хвости. Щитки на карапаксі дуже закруглені.

Серед темно-коричневих або чорних щитків знаходяться світлі плями, від яких розходиться на всі боки до 8 жовтих променів, що утворюють певну подобу зірок.

Передні ноги жовті. Голова та пластрон мають чорне забарвлення на жовтому фоні.

Тривалість життя індійської зірчастої черепахи у дикій природі близько 30-40 років. У неволі за умови дбайливого догляду деякі особини доживають до 80 років.