Муха падальна зелена, або падальниця зелена звичайна

Муха падальна зелена, або падальниця зелена звичайна (лат. Lucilia caesar) – двокрила коротковуса комаха з родини Каліфориди (Calliphoridae). Вона грає надзвичайно важливу роль в будь-яких екосистемах.

Її личинки, що харчуються трупами, запобігають виникненню небезпечних епідемій та переробляють мертву матерію в необхідні й доступні рослинам речовини.

Комаха використовується в криміналістиці для встановлення точного часу, коли настала смерть людини. До появи пеніциліну в першій половині ХХ століття личинки падальних мух застосовувалися у військовій хірургії.

Вони поїдали мертві тканини, що розкладалися, залишаючи недоторканими живі, ефективно загоювали гнійні рани, абсцеси й пролежні.

Зелена падальна муха широко поширена в Європі й північно-західних регіонах Росії. Часто зустрічається поблизу людського житла і скотарських ферм. Меншою мірою вона поширена в Північній Африці й Азії, була завезена в США.

Поведінка

Дорослі особини ведуть активний денний спосіб життя й спостерігаються на більшій частині займаного ареалу з березня по жовтень. Вони добре і швидко літають, здатні долати значні відстані в пошуках їжі й відповідного субстрату для відкладання яєць. У польоті видають характерний звук, що дзижчить.

Падальниці мають надзвичайно розвинений нюх і в стані відчути мертвечину на відстані декількох кілометрів.

Зелені мухи полюбляють селитися на відкритих трав'янистих місцевостях з великою кількістю квітучих рослин, що мають гнильний аромат. Імаго харчуються квітковим нектаром, медвяною паддю, соком дерев і стиглих фруктів.

Особливо їх приваблюють квітки королиці звичайної (Leucanthemum vulgare), верби попелястої (Salix cinerea), молочаї (Euphorbia) і гриб веселка звичайна (Phallus impudicus).

Личинки є переконаними некрофагами. Вони харчуються трупами, гниючим м'ясом, екскрементами або паразитують на шкірі тварин.

Розмноження

Зелені падальниці відкладають яйця на будь-який субстрат, який здатен служити їжею їх майбутньому потомству, в тому числі на рани живих істот. Личинки вилуплюються зазвичай вже на другу добу, а в літню спеку вже через кілька годин.

Самка протягом одного сезону відкладає до 1000-1500 довгастих, блідо-жовтих або сірих яєць діаметром близько 1 мм. В одній кладці їх може бути до 180 штук.

Перший час личинки дихають через шкіру, а пізніше за допомогою системи трахей, що утворюється в задній частині тіла. Ротовий отвір озброєний невеликими гачками, які слугують для пересування вглиб туші мертвої тварини. Вони ж виділяють ензими, що розріджують плоть, внаслідок чого утворюється поживний бульйон.

Залежно від кліматичних умов розвиток личинок триває 1-2 тижні з подальшим лялькуванням.

Разом з імаго вони можуть впадати в діапаузу пізньої осені й відновлювати свою життєдіяльність після зимівлі ранньою весною.

Опис

Довжина дорослих особин становить 9-11 мм. Компактне тіло забарвлене в зеленувато-золотистий колір з металевим відливом і покрито дрібними темними волосками.

Великі фасеточні очі розташовані в передній частині голови й мають червонуватий відтінок. Ротовий апарат розвинений слабо і призначений для живлення нектаром і фруктовими соками.

Короткі та сильні крила знаходяться з боків тораксу. Кінцівки чорнуваті й покриті негустим волосяним покривом. На них розташовані смакові рецептори.

Тривалість життя імаго зеленої падальної мухи 30-50 днів.